Читаючи історії Редьярда Кіплінга, видані у серії «Англійська класика», ми не раз відзначали яскраві, живі ілюстрації дикої природі та персонажів. Прийшов час дізнатися більше про художника, що створив на сторінках цих книг справжню тропічну казку.
Знайомтесь, це – Павло Репринцев.
Його картини експонуються і користуються популярністю у всьому світі. Творчість художника не обмежена книжковою ілюстрацією – він пише портрети знаменитостей і картини для міжнародних виставок, надихається темами живої природи та жіночої витонченості. Про свої роботи Павло каже, що окрім зовнішньої краси, у кожному малюнку повинно бути натхнення. Без цього публіка не сприйматиме картину.
Ми поставили художнику декілька запитань, щоб дізнатися більше про його творчість:
– Як давно ви співпрацюєте із «Ранком»?
– Давно, близько 12 років. Зараз я не лише ілюструю книжки, а ще й працюю художнім редактором у видавничій групі «МАГ».
– Яка книга принесла Вам популярність?
– Це була «Лісова галявинка» – книжка-пазл, яка стала хітом свого часу. Популярність книжки допомогла мені повірити у свій талант. Раніше я багато копіював, а після виходу «Лісової галявинки» стало зрозуміло, що мої авторські картини теж подобаються людям. З цього моменту я став більш самокритичним, приділяю більше часу на пошук ідей і самого себе.
– До яких тем звертаєтесь найчастіше?
– Мене цікавлять три сюжети. Перший – це краса природи. Для таких картин я надихаюсь програмами National Geographic та ВВС. Нещодавно підготував декілька робіт для виставки у Нідерландах.
Ще один сюжет моєї творчості – це жіноча краса. І, нарешті, третя тема – портрети знаменитостей.
– Ваша творчість знаходить прихильників за кордоном, оскільки картини експонуються у Нідерландах?
– Так, а ще в Італії, у США, в Англії. Якось я відправляв малюнок в Австралію! Було приємно усвідомлювати, що моя картина висить у когось в офісі на іншому кінці світу.
За кордоном мої роботи приймають дуже добре. Приємно бачити німців або італійців, які зупиняються перед моїми картинами, роздивляються та обговорюють їх, знаходячи щось особливе.
– Якою повинна бути гарна картина?
– У ній повинен бути невловимий шарм, іскра в очах персонажів. Навіть якщо малюнок буде красивим, але в ньому немає родзинки – він нікому не сподобається. Я сам дивуюсь, як іноді вгадую настрій чи позу тварини.
– Розкажіть, як створювались ілюстрації до казок Кіплінга? Які казки проілюстрували саме Ви?
– Я працював над казками «Як з’явились броненосці», «Слоник», «Звідки у леопарда плями» і «Як у верблюда з’явився горб». Інші історії проілюструвала талановита художниця Наталя Донська.
Тут я працював у живій техніці. Мені подобалось малювати на аркуші фарбами, переглядати світлини тварин, обирати потрібні ракурси. Спочатку я уявляв, як має виглядати малюнок – потім шукав світлину, звідки можна перейняти потрібне положення лап чи хвостів.
Було цікаво експериментувати з кольором, щоб малюнки виходили соковитими та яскравими. Зараз у книжковій графіці цінують натуралістичне виконання малюнків.
– Задум вдався чи хочеться щось удосконалити?
– Дивлячись на завершену роботу, завжди хочеться щось удосконалити. Зараз у мене є ця можливість, адже ми працюємо над редизайном казок Кіплінга. Незабаром вони вийдуть у форматі збірки, де з’являться більш цікаві ілюстрації, оновиться дизайн тексту.
Але не будемо відкривати усі таємниці. Це завжди цікаво – зробити роботу настільки добре, щоб самому лишитися задоволеним.
