Літо - яскрава пора відпочинку, подорожей, активного дозвілля і безлічі сонячних вражень. І так само це час теплих бесід або спокійного споглядання у затінку величних дерев, на галявині серед духмяних лугових квітів або ж під здоровенною парасолькою біля набігаючих і втікаючих хвиль. У такі спокійні хвилини біля нас завжди книга. Вона ж бо дає можливість з’явитися фантазії, казковій уяві, яку ми так любимо. Наші літні книжки саме такі.
Ми любимо слухати й розглядати. Отже, у нашій відпустковій валізці є казкова повість Всеволода Нестайка «В країні Сонячних зайчиків», веселі оповідання про допитливих ельфів Стіга і Люмі, корисний віммельбух «Вітамінки», книга-подорож «Мандруємо Україною», малювальні зошити-прописи, книга-розглядалка про динозаврів, найулюбленіша енциклопедія про тваринний світ морів та океанів «Про що мріє кашалот». Чому така добірка? Із задоволенням поділимося.
Книгу «В країні Сонячних зайчиків» потрібно читати саме влітку. Аякже, ви прочитали повість і зразу можете потоваришувати із тими самими сонячними зайчиками. Тим паче їх стільки є у вашій добрій оселі. «Мамо, дивись», - гукає Богданко. – «До нас сонячний зайчик прийшов». Це промінчик сонечка загрався у щілині, а Богданко загрався з ним. І ми знову згадуємо, які добрі та чемні сонячні зайчики і як хороше у їх країні. І як добре, що вони таки здолали пана Морока.
Ельфи Стіг і Люмі з однойменної серії книг дуже люблять пригоди. Ну дуже. Так само, як і ми. Тому нам подобається про них читати. А потім ми розказуємо свої пригоди ввечері бабусі й татові. Оповідання коротенькі й дуже точні, гарно промальовані у масштабі малюнки. Їх прецікаво розглядати кожного разу. Часто за цими малюнками Богданко сам розказує історію.
«Вітамінки» - це наша майже щоденна книга. Тепер ми знаємо, чим саме корисні овочі, ягоди та фрукти, що ростуть у нашому садку й на городі. «Дивися, мамо, це – пектин, він наводить чистоту. А це білок. Он який він великий і сильний. А це хто такий фіолетовий? Давай на першій сторінці прочитаємо. А – це ж магній». Книга яскраво оформлена. Вітамінки – наче чоловічки у великому місті – кожний зайнятий своєю справою: прибирають, чистять, захищають, лікують, доглядають. Словом, роблять усе, щоб нам жилося здорОво.
Книгу-подорож «Мандруємо Україною» ми розглядаємо завжди, коли задумуємося, куди поїхати. Або просто послухати цікаві історії й подивитися фотографії чи малюнки цікавих місць нашої країни. Богданко вибирає область на карті-змісті, і ми вирушаємо на вказану сторінку подорожувати. Так і говоримо: «Давай читати книгу про країну».
Малювальні зошити-прописи ми не дуже любимо, чесно. Але їх дуже любить мама, тобто я. І завжди знаходить спосіб заохотити. І коли після третьої вправи я говорю синові «От бачиш, як в тебе уже гарно виходить», далі він і сам захоплено відшліфовує вміння. А як добре потім похвалитися: «Бабусю, а правда, в мене гарно вийшло?» Ми не займаємося за годинами й із секундоміром. Я намагаюся, щоб виконувалися вправи не менше, ніж на дві сторінки. Якщо син хоче продовжувати – продовжуємо, якщо – ні, займаємося чимось іншим. Головне, щоб такі вправи виконувались з регулярністю. Бо якщо займатися вряди-годи, раз на місяць, вміння можуть забуватися. І ви щоразу ніби заново вчитиметеся. А от два-три рази на тиждень по одному розвороту – буде достатньо, щоб і не набриднути, і шліфувати потрібну в майбутньому навичку.
Книга-розглядалка про динозаврів та енциклопедія про світ морів й океанів – це величезне хобі мого сина. Динозаврами ми почали цікавитися не дуже давно. Може з півроку. А от світ морів та океанів нас цікавить, мабуть, з народження. Тому, коли я бачу книгу з цікавою морською темою, обов’язково купую. Ось ця книжечка «Про що мріє кашалот» була нашою першою «морською» енциклопедією. Ми почали читати її з 3-х років. Вже й сторінки деякі розгубилися. А Богданко усе одно її дуже любить. Знає напам’ять усі тексти із книги, може їх сам розказувати. Але ж приємніше, коли ще раз почитає мама. Я не заперечую. І тепер, щойно я закінчу читати, наприклад, про скатів, Богданко продовжує розказувати, що він ще знає. А знає він про них усіх вже чимало)
Ось такий наш літневий набір. Він не єдиний, скажу вам відверто, таких наборів у нас завжди є декілька. І коли ми збираємося кудись відпочивати чи в гості за місто. Я завжди беру з собою декілька різних книг: почитати-послухати, порозглядати й поговорити, помалювати (пописати), погратися. Знаєте, 4 книги це небагато(особливо, якщо деякі виглядають, як зошити), і не обтяжує аніскільки. Зате як цікаво пройде час! Гарного вам літа, безпечного відпочинку й цікавих подорожей. Беріть з собою книги. Вони ваші найліпші друзі будь-де і будь-коли.
Наталія Коваль,
директор департаменту дитячої літератури видавництва "Ранок"
Сподобалася стаття? Розкажіть друзям:
