Леся Українка — українська поетеса, драматургиня, письменниця, одна з найгеніальніших жінок, що вклала неоціненний вклад в розвиток української літератури.
Справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач, вона народилась 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинському тоді Волинській губернії (тепер місто Звягель Житомирської області) в сім'ї Олени Пчілки та Петра Косача.
Мати — відома дитяча українська поетеса та письменниця (справжнє ім'я Ольга Драгоманова-Косач), писала та видавала книжки для дітей українською мовою, одна з найактивніших учасниць жіночого руху.
Батько — український громадський діяч та юрист, освітянин та дворянин, був членом організації "Стара громада", що займалася просвітницькою та культурною діяльністю.
Велику роль у формуванні характеру Лесі та її усвідомленості у суспільстві зіграв її дядько Михайло Драгоманов, український публіцист, історик, фольклорист, філософ та засновник українського соціалізму. Саме він заклав у Лесі життєві принципи служіння батьківщині, любов до фольклору та українській культурі.
Дитячі роки Лесі проходили на Волині серед сільських дітей, де вона просякла неповторною українською міфологією лісових мавок, химер та чудовиськ.
У 4 роки Леся навчилася читати, вишивати у 7, вона дуже любила музику і навчалася гри на фортепіано. В 10 років Леся захворіла на туберкульоз кісток і вимушена була все подальше життя боротися з цією страшною хворобою. Тому освіту вона здобувала самотужки за допомогою своєї матері. Леся активно вивчає мови, вона знала більше ніж десяток мов, окрім української, польської та російської вона вільно розмовляла французькою, німецькою, італійською та ін., тому активно перекладала багато зарубіжних авторів. Переклади Лесі Українки деяких творів вважаються найуспішнішими й понині.
З 13 років Леся починає писати вірші та друкується на сторінках галицьких українськомовних часописів. Перша збірка її поетичних творів «На крилах пісень» з'явилася у Львові у 1893 році, в Києві вийшла друга збірка «Думи і мрії» в 1899 р., третя «Відгуки» в 1902 р. — в Чернівцях.
Великий внесок Леся Українка зробила в розвиток нового жанру драматичну поему. Поетична драматургія Лесі настільки вражає, що висвітлення тодішніх питань щодо своєї ідентичності досі не втрачає актуальності.
Серед створених нею драматичних поем:
«Одержима» (1901) — за мотивами біблійних сюжетів.
«На руїнах» (1904) - драма-поема на тему вавилонського полону в аналогії до полону України в Російській Імперії.
«Кассандра» (1907) — використана метафора людської правди і трагічної істини головної героїні.
«В катакомбах» (1905) — різка критика ієрархічної структури християнства, зокрема єпископат.
«Руфін і Прісцілла» (1910) — світлий образ християнки протиставлено грубій силі імператорського Риму.
«Бояриня» (1910) — на тему волі з поєднанням феміністичної та національної жаги до свободи.
Драма-феєрія «Лісова пісня» (1911) — вважається за вінець драматичної творчості Лесі Українки. У драмі розкрито конфлікт між високим ідеалом і буденністю. Головна героїня Мавка — не тільки ліричний образ міфічної істоти, а й метафоричне узагальнення всього прекрасного, природного та живого. Вона протиставиться Лукашу, як символу негармонійної слабкої людської натури.
«Камінний господар» (1912) — оригінальне трактування традиційного образу Дон Жуана.
«Оргія» (1913) — однією з наскрізних є ідея волі, вільного мистецтва, становища митця в поневоленому суспільстві.
Творчість Лесі Українки є великим надбанням не лише української, а й усієї світової культури. її безсмертні твори відомі далеко за межами нашої країни, перекладені багатьма мовами народів світу.
Видатні люди про Лесю Українку:
"Леся Українка «силою свого генія… створила надзвичайно своєрідну поему, піднесла її на небувалу в історії світової літератури височінь» (Богдан Мельничук).
«На свій вік це геніальна жінка… в кожнім її слові я бачив розум та глибоке розуміння поезії, освіти та людського життя» (Михайло Павлик).
«Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої хорої дівчини» (Іван Франко).
