Третя книга із серії «Феєричні пригоди» Юліти Ран – напевне, найчарівніша з усіх. Адже йдеться про неймовірну магію — найдобрішу, найтеплішу, найщирішу магію Різдва.
Щороку в Місті, де мешкають наші невгамовні подруги – Аша, Торрі, Лікея та Гліанна, – у повітрі з’являється різдвяна магія. Вона наповнює простір добротою, милосердям і веселощами. Люди всотують її – і світ стає кращим аж до наступного Різдва.
Та цьогоріч щось пішло не так, магія не з’явилася, у Місті починається справжня війна, а врятувати всіх можуть лише чотири маленькі феї. Але попри всю свою винахідливість і креативність цього разу їм би нічого не вдалося зробити, якби не Вуйко-Вуньо.
«Хто такий Вуйко-Вуньо? — спитаєте ви. — Адже його не було в попередніх книгах». Так, не було. Бо він був дуже зайнятий і не втручався у пригоди Аші та її подруг.
Але коли йдеться про Різдво – без цього старого мудрого фея не обійтися.
На околиці Міста, посеред старого саду, стояла альтанка, оповита диким виноградом. На її круглому дашку сидів Вуйко-Вуньо у вишиванці й хутряній жилетці. Він курив довгу люльку, примруживши від задоволення очі.
— Добридень, Вуйко-Вуньо, — привіталися чотири феї та вмостилися навколо.
— Йой, які файні дами завітали до мене, — зрадів старигань.— Давно вас не бачив, невгамовні вертушечки!
— У нас до тебе запитання, — почала Лікея, поки інші розкладали на червоному виноградному листку пиріжки з маком і сирне печиво. — Що тобі відомо про різдвяну магію?
— Це ви про те, що цього року її геть немає? — спитав Вуйко-Вуньо, запхавши люльку в кишеню і відкусивши одразу половину пиріжка. — Темна історія, пуп’яночки мої, темна, як ніч у Карпатах!
«Феї та різдвяне диво», Юліта Ран
Отже, наші героїні мають здійснити мандрівку до Карпат – а це, на хвилиночку, аж через океан від їхнього рідного Міста. Мало того, їм ще доведеться подорожувати в часі, ризикувати життям під гірським снігопадом і просити про допомогу карпатських фей-мавочок!
Але справа того варта, адже без різдвяної магії не буде не лише Різдва, а й узагалі людства.
— То на чому я зупинився? — усміхнувся у сиві вуса Вуйко-Вуньо. — Так от, у моїх рідних Карпатах феї знають, що робити, аби люди не втрачали віри у дива. Є там одна гора, зветься Чорногора. На її верхівці росте калина. Раз на рік, у ніч проти Різдва, на тій калині визрівають ягоди з чистісіньких рубінів. Феї зривають рубінові ягоди і підкидають їх угору. Далі твориться велике різдвяне диво, пташечки ви мої, і на світ народжується чарівна колядка. Вона летить над горами і над долинами. Різдвяна магія розливається по всіх усюдах, заповнює людські серця — навіть якщо ті вже втратили віру й озлобилися.
«Феї та різдвяне диво», Юліта Ран
Чи вдасться маленьким крилатим створінням здійснити таке диво? Чи подолають вони всі перешкоди? Чи повернуть різдвяну магію, а разом із нею любов і співчуття до людських душ?
Усі відповіді – під яскравою обкладинкою з чарівним кристалом. Цього разу – блакитним, не пропустіть!
А далі сталося справжнє диво.
Мавочки щосили підкинули ягоди вгору. Вони злетіли у повітря і спалахнули осяйними цятками. З цяток сам собою зіткався золотавий серпанок. Навколо запанувала тиша, ані завивання вітру, ані тріску снігу. І в цій тиші виникла неймовірної краси мелодія: ніби заграли десятки скрипок разом. І жіночий голос ніжно заспівав:
Ой, понад землею срібна зірка сяє
І про диво дивне землю сповіщає.
Годі цьому світу у скорботі жити,
Є кого про милість і любов просити.
«Феї та різдвяне диво», Юліта Ран
Письменниця, драматургиня
Юліта Ран
