Коли ти підліток, життя доволі складне: усе сприймається надто гостро, світ вбачається чорно-білим, а всередині клубочиться купа почуттів, емоцій та роздумів, які дуже важко висловити. Але якщо ти підліток із селективною німотою – висловити їх майже неможливо, адже ти не можеш говорити. Точніше, можеш – але не з усіма і не завжди.
Для більшості світу, окрім власної родини і найближчих людей, ти – дивакувата істота, яка чи то прикидається німою, чи «не надто намагається» заговорити. Деякі навіть називають тебе потворою. Але ж ти хочеш, хочеш говорити з людьми! Та твоя дивна рідкісна хвороба стискає горло і не дає словам вилетіти назовні.
Для більшості світу, окрім власної родини і найближчих людей, ти – дивакувата істота, яка чи то прикидається німою, чи «не надто намагається» заговорити. Деякі навіть називають тебе потворою. Але ж ти хочеш, хочеш говорити з людьми! Та твоя дивна рідкісна хвороба стискає горло і не дає словам вилетіти назовні.
Історію Пайпер, сімнадцятирічної дівчини, яка має різновид психічного розладу – селективну німоту, – яскраво і зворушливо розповіла Кайлі Форнасьєр у книжці «Усе, про що я мовчала». І це в жодному разі не історія хвороби. Це оповідь про те, як важко навчитися довіряти світові і як важливо вчасно прощати себе та інших. Про те, що поки ми живі, нічого не пізно – але варто не тягнути ні з чим надто довго, бо оце «поки ми живі» може раптово змінитися. Це фіксація щоденних маленьких перемог і трансформацій дівчини, яка шукає себе, а на цьому шляху долає страхи, знаходить вірних друзів і віддане кохання.
Події книги відбуваються в Австралії. З одного боку, реалії, які мало що спільного мають з українськими. З іншого – страшенно цікаво читати про австралійську природу та устрій старшої школи. А про стосунки в родині, між друзями та закоханими – не тільки цікаво, а ще й корисно. Бо авторка не просто проводить читачів шляхом дорослішання і трансформації разом з героями, але й пропонує дієві способи розв’язання проблеми. Такі, які успішно працюють на різних континентах. Наприклад, бути чесним з іншими людьми – адже брехня рано чи пізно вилізе назовні, і на тебе чекатимуть неприємності. Підтримувати близьких у їхніх прагненнях – навіть якщо ці прагнення не відповідають чиїмось очікуванням. Дивитися своїм страхам у вічі – бо як інакше ти зможеш з ними впоратися?
Це дуже чесна книга. Історія, яка надихає жити, кохати, висловлюватись – у будь-який спосіб, не зупинятися на одному місці і не припиняти пошуків. Тут є також захопливий сюжет, який змушує тебе ковтати сторінки одна за одною – щоб скоріше дізнатися, що буде далі. В «Усе, про що я мовчала» є місце першим поцілункам та сексу, родинним посиденькам і листам, які люди пишуть деревам, відвідуванням групової терапії і справжній дружбі та творчості.
Цю книгу варто прочитати підліткам, байдуже, чи є в них якісь проблеми зі здоров’ям, чи ні. Її варто також прочитати батькам, вчителям і людям, які не мають дітей, але мають складнощі з комунікацією. «Усе, про що я мовчала» ненав’язливо і м’яко підштовхує читачів до розуміння: наші слова надто важливі. Ми всі надто важливі. Цінні. Унікальні. Різні. І ми маємо вчитися висловлювати свої думки і уважно слухати один одного. Інакше ніяк.
Юліта Ран
Письменниця, драматургиня
Письменниця, драматургиня
