Каталог
Е-книги
Графік роботи:
з 9-00 до 21-00 (пн-пт), з 10-00 до 19-00 (сб)
з 9-00 до 21-00 (пн-пт), з 10-00 до 19-00 (сб)
Каталог
Е-книги
Як допомогти дитині впоратися з тривогою?
31.05.2022
Поради батькам

Вже три місяці кожен з нас не знаходить собі місця від переживань за країну, майбутнє, наших воїнів та своїх близьких. Однак психіка дорослої людини має певні механізми, що допомагають дивовижним чином прийти до тями. В той самий час діти у такій ситуації не можуть спертися самі на себе та свій життєвий досвід, тому зараз їм як ніколи потрібна батьківська підтримка. У цій статті ми зібрали найефективніші поради психологів з цього питання.

Найголовніше для дитини зараз – відчуття безпеки. Якомога частіше наголошуйте на тому, що люди вживають всіх можливих заходів, щоб врятувати країну, захистити кожного її мешканця та допомогти тим, хто постраждав. Повторюйте дитині, що ви будете поруч і зробите все можливе для її безпеки. Також пам’ятайте про цілющу силу обіймів.

Знаходьте в собі сили терпляче відповідати на велику кількість питань. Маленькі діти можуть ставити однакові питання багато разів поспіль, і це абсолютно нормально. Варто знову і знову пояснювати, що все буде добре. Однак стандартні відповіді по типу «Заспокойся, все гаразд» у цій ситуації не спрацюють. Діти мають розуміти правду – звичайно, у формулюванні відповідно до їхнього віку. Розповідаючи про війну та насилля, давайте інформацію коротко, не підіймайте тих аспектів, про які дитина не запитує. Але важливо називати речі своїми іменами. Не варто казати про загиблих, що вони «заснули», адже це може нав’язати страх, що спати – означає померти.

З більш дорослими дітьми та підлітками буває складніше вести подібні розмови. Якщо ви не знаєте відповідь на їхні питання, варто чесно в цьому зізнатись і запропонувати дитині пошукати відповіді в інтернеті разом. Можна поділитися думками авторитетних для вас лідерів думок та обговорити їх із дитиною. Але тут треба бути готовим, що підлітки можуть мати свою точку зору і хотітимуть поділитися нею. Неодмінно слід давати їм таку можливість. Взагалі варто перебувати в постійному довірливому діалозі з дитиною. Обмінюватися думками – це найважливіше у стосунках, зокрема під час розмов про насилля та війну.

Також ефективними методами подолання тривоги є ігри, малювання, поробки тощо. Діти добре самотерапевтуються через гру, тому під час цього процесу не треба їм нічого нав’язувати або пропонувати. Краще просто супроводжувати та бути поруч.

Під час малювання та створення саморобок діти виплескують свої емоції та переживання. Тож розпитуючи дитину про те, що зображено на її малюнку, ви можете краще зрозуміти, що вона насправді відчуває.

Ще одна гарна методика – терапевтичні історії. Такі казки можна придумувати самостійно. Наприклад, якщо ви були змушені поїхати з рідного міста, можна розповідати дитині щось на кшталт:

«Жила собі родина пташок у красивому весняному лісі, вони любили там співати та гуляти. Але лихі звірі із сусіднього лісу напали на мирних пташок. Вони почали палити дерева, їхній прекрасний ліс почав горіти. Тоді мама-пташка мусила взяти своїх пташеняток і полетіти з дому. Їм було тривожно. Вони прилетіли в сусідній ліс, де було багато добрих звірів і пташок. Тато пташеняти мужньо залишився у своєму лісі з іншими пташками, щоби боронити його…».

Під час спілкування спостерігайте за фізичними змінами дитини. Якщо вона не проявляє відвертого зацікавлення навколишніми змінами, це не означає, війна не зачіпає її емоційно. Просто у дитини ще немає сформованих психічних інструментів для опрацювання інформації. Але ви можете помічати, що дитина почала гірше спати, їй сняться жахи.

Діти шкільного віку іноді регресують – поводяться, як молодші, й навіть починають говорити, як малюки. Тілесні прояви тривожності – смоктання пальця, обкушування нігтів, нічний енурез – це все ознаки, що щось відбувається, і на це неодмінно варто звертати увагу.

Дозволяйте дитині відверто проживати свої почуття та говорити про них. Якщо дитина щось замовчує, але ви помічаєте, що їй погано, варто сказати: «Я бачу, як тобі важко. Я відчуваю те саме. Ти можеш плакати, горювати, я буду з тобою». Говоріть про те, що відчуває дитина. Варто проговорювати знову і знову те, що відбувається, плакати та горювати разом.

Іще для відносного заспокоєння та формування контролю над ситуацією важливо чітко обговорювати та відпрацьовувати план дій у випадку небезпеки. Переконайтесь, що дитина добре розуміє, що треба робити, якщо вона чує сирену або постріли, як треба діяти під час пожежі, чого при цьому робити не можна. Найскладніше – це проговорити з дитиною найгірший сценарій і запевнитися, що вона розуміє, кому телефонувати і до кого звертатися по допомогу.

Якщо не справляєтесь самі – краще відвести дитину до психолога. Важливо вчасно і якісно допомогти дитині впоратися із сильною тривогою, щоб вона не переросла у втрату довіри до світу. Бо у цьому випадку дитина може завмерти і відмовитись від розвитку.

Піклуючись про дитину, важливо звертати увагу і на власний емоційний стан. Адже діти насамперед переймають переживання батьків і саме так втрачають відчуття безпеки. Тому правило «одягнути кисневу маску спочатку на себе, а потім на дитину» працює і в цьому випадку. Бережіть себе, підтримуйте оточуючих і вірте у нашу перемогу!

Все буде Україна!

 

Юлія Каспарова 
Провідна редакторка ВГ «Каскад»  

Сподобалася стаття? Розкажіть друзям:
Поділитися: