Як тренувати мозок дитини? - Блог Видавництва Ранок

29.10.2019

Поради батькам

Наші мрії про майбутнє дітей не завжди втілюються в життя. Ми хочемо бачити сина прокурором, а він стає репером, ми мріємо про кар’єру балерини для доньки, а вона знімає влоги на ютуб. Здається, цінності різняться у кожного нового покоління. Але, перефразувавши вислів Ів Сен-Лорана: модні професії змінюються, вимога бути розумним залишається навіки.

Коли я була маленькою, ніхто не думав про те, що мозок потрібно тренувати (ну, може, хтось і думав, але не мої батьки). Усе якось ішло саме собою: у школі я брала знання, на вулиці – життєву мудрість, час від часу знаходила якісь цікаві книжки, де-не-де спостерігала за поведінкою дорослих... І на перший погляд, план спрацював, – я не найдурніша людина на світі. Проте сама я дедалі більше відчуваю прогалини в такій «системі освіти». Я б могла просто перелічити вам свої проблеми, але кому від того стане легше? Інша річ, якщо я скажу, що знаю, як вам уберегти від того всього своїх дітей.

У видавництві «Ранок» вийшла серія книжок «Думай як». Автори розбирають на деталі способи мислення Леонардо да Вінчі та Шерлока Голмса, спираючись на записи (кодекси) першого та розповіді про другого. Інформація подана адаптованою для читачів і читачок від восьми років і доповнена безліччю практичних вправ. Власне, ці вправи – найцінніше в книжках «Думай як», бо роблять серію актуальною для будь-якого віку.

Розкажу на власному прикладі.

Ніхто не навчив мене планувати час. Скільки себе пам’ятаю, усе робила в останній момент і зривала дедлайни (хоч слова такого ще не було). А в книзі про Леонардо да Вінчі про це часто говорять, адже ми з флорентійським генієм у цьому дуже схожі:

Ніхто не навчив мене досліджувати себе. Прислухатися до власних почуттів, аналізувати свої потреби – усе, що сьогодні називають емоційним інтелектом, здається, оминуло мене в моєму дитинстві. Авторка серії «Думай як» постійно підштовхує до цього дітей:

Ніхто не навчив мене концентрувати увагу. Є таке слово «розхлябана» - іноді саме такою я себе й відчуваю. Це заважає в усьому: у спробах запам’ятати щось дійсно важливе, у намаганнях зосередитися бодай на півгодини на виконанні задачі, не відволікаючись на зовнішні подразники. У книзі про Шерлока цьому присвячена не одна сторінка, адже хто вміє концентруватися краще за детектива з Бейкер-стріт.

А от мій улюблений розворот про перфекціонізм, віру в себе та «комплекс відмінниці», що заважає насолоджуватися життям стільком талановитим людям.

У книжках дуже багато іншого: про мотивацію, про розвиток креативного мислення, про правильний пошук інформації або розвиток органів чуття. А «теорія горища» від Шерлока Голмса і приклади її застосування в житті – це те, що я взяла за звичку й без чого вже погано уявляю свою діяльність.

Я багато читала про розвиток інтелекту, але мало що зачепило мене так, як ці дитячі книжечки. Тож, якщо зберетеся купувати «Думай як Леонардо да Вінчі» чи «Думай як Шерлок Голмс», не полініться почитати й собі.

Анна Булгакова,
редакторка дитячої літератури,
відділ «Енциклопедії»