П'ятирічному Михайликові на день народження подарували настільну гру. Це була наша перша «ходилка» з кубиком і з фішками-паровозиками. Оскільки головними героями були улюблені Михайликові паровозики, то почати нову гру виявилося легко. Мишкові дуже сподобалося кидати кубик і рахувати кроки. Але коли до фінішу першим прийшов тато, Михась засмутився і розсердився. Він розкидав усі фішки й сказав, що не буде більше грати в цю «дурнувату гру». Ми з чоловіком явно були не готові до такого повороту.
Діти люблять грати! Коли дитині виповнюється 4–5 років, крім звичайних сюжетно-рольових ігор (ляльки, машинки, магазин, зоопарк), батьки зазвичай пропонують їй змагальні: шашки, шахи, футбол, сучасні карткові ігри (наприклад, уно, «вибухові кошенята»), дженга («супервежа»), різноманітні «ходилки». Є ігри, де виграш залежить від якостей гравців, в інших — це швидше випадковість. Такі ігри дуже корисні, особливо в дошкільному віці, тому що вони удосконалюють пам'ять, увагу, логічне мислення, розвивають такі якості, як цілеспрямованість, лідерство, навички обробки інформації, — усе це знадобиться в дорослому житті. Але, не бажаючи засмучуватися або боячись програти, деякі діти категорично відмовляються грати.
Чому так відбувається?
Іноді діти дуже негативно й бурхливо реагують на програш. Так відбувається тому, що вони живуть тут і зараз, не розуміють, як інакше може бути в майбутньому. Поразка чи перемога для них — це назавжди. Для дошкільнят гра є провідною діяльністю — більшість щоденних занять проходять в ігровій формі, і це дуже важливо для повноцінного і різнобічного розвитку. Тому, обираючи гру, треба брати до уваги можливі наслідки.
Часто, навіть не помічаючи цього, батьки заохочують конкуренцію. Наприклад, використовуючи гру «Хто перший?» для досягнення своїх цілей. Це здається хорошою ідеєю використовувати гру «Хто перший добіжить до під'їзду?», якщо дитина не хоче йти додому; «Хто перший помиє руки?», якщо мити їх зовсім не хочеться. Діти починають боротися за увагу, за підтримку і визнання. Перший (переможець) означає хороший, останній — поганий. І якщо діти грають задля перемоги, то поразка рівносильна втраті любові й підтримки.
Тому діти так не люблять програвати. Деякі малюки починають злитися, хтось засмучується і плаче, а хтось каже: «Я більше ніколи не виграю». Щоб уникнути гіркоти поразки, згодом діти не беруть участі в будь-яких змаганнях. А якщо страх програшу подолати не виходить і в більш дорослому віці, то проблеми з побудовою стосунків і кар'єри можна вважати гарантованими.
Успішні дорослі знають різницю між суперництвом і грою заради задоволення. Вони розуміють, що вигравати в будь-якій грі неможливо, та й не так важливо. Адже це гра. І навіть у більш серйозних життєвих ситуаціях вони усвідомлюють, що невдачі — це супутники успіху. Тверезий аналіз і корекція підходу допомагають зробити ще і ще одну спробу, щоб досягти бажаного. Так, дорослі засмучуються і навіть іноді опускають руки. Але зазвичай вони вміють контролювати свої емоції.
Що робити, якщо, програвши, дитина плаче?
1. Висловлювати безумовну любов
Обов'язково скажіть дитині, що ви її любите, і це абсолютно не залежить від того, чи вона перемогла або програла. Безумовна батьківська любов допомагає дітям на всіх етапах життя. Що частіше ви її висловлюєте, то впевненіше почувається дитина і то вище її самооцінка. Це як імунітет проти зовнішніх неприємностей!
2. Підтримувати
Корисно відзначити, що в грі дитина була гідним суперником і вам дуже сподобалося грати з нею: «З кожним разом ти граєш усе краще і краще», «Мені було дуже складно виграти в тебе», «Мені нелегко було здобути перемогу», «Мені дуже сподобалися певні твої ходи».
3. Дозволяти проявляти почуття
Покажіть дитині, що ви помічаєте і розумієте її почуття: «Я бачу, ти засмучений». Утримайтеся від фраз «не будь плаксою» або «плачуть тільки слабаки».
Не потрібно поспішати заспокоювати малюка, адже той, хто програв, — не жертва. Не просіть вибачення за те, що перемогли. Якщо дитина гнівається і трощить усе навколо, немає сенсу лаяти й карати її. Проявляйте терпіння і пояснюйте щоразу, як треба поводитися, якщо програв (або якщо дуже злий і засмучений): наприклад, можна бити подушку, жмакати й кидати папір, малювати свою злість. І продовжуйте щодня грати. Згодом ситуація має покращитися.
4. Хвалити
Звертайте увагу і відзначайте всі прояви позитивної поведінки, використовуючи «я-повідомлення». Порівнюйте дитину тільки з нею самою! Щоб підтримати мотивацію і самооцінку, є сенс порівнювати нинішні і минулі досягнення. Хваліть за участь у процесі й прагнення до результату: хто впорався з усіма завданнями і прийшов до фінішу, вже молодець.
Звичайно ж, прагнення бути першим корисно для досягнення успіхів у майбутньому. Часто батьки зосереджені на тому, щоб навчити дітей вигравати. Але для дорослішання і формування сильної особистості набагато важливіше навчити дитину програвати.
Як вчимо?
Реакція дорослих може допомогти дитині навчитися програвати з гідністю і отримувати справжнє задоволення від самого процесу гри. Що для цього потрібно?
1. Розмежовувати
Встановлюємо чітку межу: коли граємо, а коли ні. Наприклад, «Хто швидше прибере у своїй кімнаті?» — якщо це гра — може бути змаганням. А коли разом щось готуємо або накриваємо на стіл, то ми не змагаємося, а допомагаємо один одному і робимо приємне.
2. Читати казки-помічники
Читаємо й обговорюємо, звертаючи увагу дитини на ситуації, коли героям мультфільму чи казки щось не вдається, але вони роблять ще одну спробу («Тачки», «Холодне серце»). Розповідаючи дитині про свої невдачі, які ви подолали, ви можете допомогти їй усвідомити, що поразки трапляються, і з ними треба вміти миритися.
3. Грати чесно
Не потрібно в кожній грі піддаватися, хоча це має сенс на початкових етапах, коли дитина тільки освоює гру і (або) ще дуже мала (4–5 років). Рано чи пізно малюк це відчує, що призведе до втрати віри і в себе, і в батьків. Якщо ви хочете допомогти дитині виграти, давайте їй фору в очках або підберіть таку гру, в якій вона точно зможе здобути перемогу.
4. Показувати приклад
Показуйте на своєму прикладі, якою може бути реакція на програш. Можна сказати, що вам сумно і наступного разу ви спробуєте інший спосіб, який, можливо, допоможе перемогти.
5. Давати можливість грати в ігри без переможця
Дуже корисно грати з дітьми в рольові ігри, використовуючи конструктор, ляльки, машинки або м'які іграшки. Також можна спробувати розіграти з дитиною сюжет, в якому головний герой справляється з усіма перешкодами, проходячи через невдачі, але згодом перемагає.
6. Вчити прогнозувати
Малюкові буває складно зрозуміти, де саме виникають труднощі. Років із 5–6 батькам варто допомагати дітям вчитися аналізувати, розкладаючи дії на окремі етапи. Так буде легше побачити помилку і виправити її.
Поясніть дитині, що жодна людина в світі не може завжди вигравати! Крім того, є багато зовнішніх причин, які від нас не залежать, але можуть вплинути на результати. Програючи, малюк набуває досвід, який згодом допоможе йому стати успішніше.
Вікторія Александрова, мама, засновниця сімейного клубу «Оранжевий слон»
Ірина Абдурахманова, дитячий та сімейний психолог
