Перша книга серії «Нотатки дівчинки-вампіра» презентує головну ідею твору: всі підлітки прагнуть бути вислуханими. Школярка-вампірка Коко нотує основні події життя, доповнюючи записи кумедними малюнками.
Зовні особистий щоденник нагадує словесний «гербарій» подій. За три місяці відбулися шкільна поїздка до Італії, татові покази мод, вечірка з приводу дня народження та випускний бал старшокласників. Це ще без переліку змін в особистому житті Коко.
А який одноманітний раціон у вампірів! На сніданок, обід та вечерю — сама кров та й годі. Змінюються лише резус-фактори, групи крові та способи «приготування». Щоб не привертати зайву увагу, Коко змушена або вдавати нестерпність продуктів, або уникати шкільної їдальні. Наприклад, в автобус до Італії дівчинка прихопила консервовану кров для себе, а чіпси, желейних ведмедиків та шоколад — задля конспірації. Ґерда Марія Пум змальовує життя тринадцятирічної вампірки записами-рефлексіями.
З щоденника ми дізнаємося, що Коко має такі ж проблеми, як решта підлітків: вона комплексує щодо зовнішності, потерпає від першого кохання, стресує через вчительку біології тощо. Наскрізною темою роману стає толерантність. Вампіри почуваються мігрантами, приховують своє походження, а Коко взагалі вважає себе «дивачкою серед диваків».
Авторка показує однокласників, татових колег і друзів як чуйних людей, готових любити дівчину з її іклами..