«Легендарій дивних міст» - це збірка ретелінгів у стилі урбан фентезі від восьми відомих українських авторок. Це казки, перетворені так, аби показати читачам сьогодення українських міст. Кожна з оповідей промовляє до наших спогадів від імені старих друзів, знайомих з дитинства казкових персонажок. Проте тут немає простого й невигадливого поділу на добро та зло, притаманного казкам. Усе заплутано, складно й страшенно цікаво: Яга здобуває вищу освіту, Ґерда запалює на вечірках, смакуючи апероль, Телесик і Зміючка Оленка завзято досліджують магію, прадавній Змій одружується з мавкою, Синя Борода пече кексики… І все це відбувається в українських містах від Донецька до Львова, від Нікополя до Луцька. Та й самі міста відіграють в оповіді важливу роль. Сьогодення переплітається зі старовиною, минувшина перетікає в майбуття, герої та героїні легенд провадять таємне життя, приховане від очей тих, кому знати не належить… Ви тільки погляньте на неї! Дуже крута збірка ретелінгів-казок у неймовірному оформленні: кольоровий зріз, яскрава і фактурна обкладинка. Чудове поєднання казок і сучасного життя. Кожне з оповідань мені зайшло, але "Бункер" то було у саме серденько💔 Хочеться повертатись до неї знову і знову.

Перед вами зібрання 9-ти оповідань фентезі-ретелінгів, написані вісьмома українськими авторками. Події відбуваються в українських містах, де живуть і творять герої з казок про Снігову королеву, Івасика-Телесика, Бабу Ягу, української міфології та просто фантастики. Мені взагалі не сподобалося, тому що від опису й назви я очікувала набагато більшого. Більшість оповідань не цікаві, важко читаються й не зрозумілі. Звичайно, важко вмістити та нормально пояснити цілий фантастичний світ на 50-60 сторінках, але все ж… Тому часто взагалі не могла зрозуміти, що відбувається, хто ці люди чи не-люди й чому вони роблять те, що роблять. І все ж два оповідання мені зайшли: 🌿«Голос у моїй голові» за мотивами «Казки про калинову сопілку» Оксани Забужко. Написала Наталія Довгопол. Мені дуже сподобалося, всі ті докори вище тут не діють. 🌿«Бункер» Світлани Тараторіної. Про апокаліпсис, Синю Бороду та біологічні експерименти. Більше й нічого сказати, крім того, що подумую над тим, аби продати цю книгу або пожертвувати бібліотеці. Якщо після такого відгуку когось зацікавить, пишіть.

Якщо сучасні міста і мають зворотний бік, то дивитися на нього варто через збірку "Легендарій дивних міст" @ranokcomua. Це таке собі кольорове скельце і трохи рентген, що просвічує тіло знайомої (наче) топоніміки. І от вже під цією шкірою з асфальту, бетону та наростів з багатоповерхівок визирає та глипає на тебе потойбічне. Себто те, що знаходиться по той бік міст. Для мене ця збірка стала такою собі казкою навпаки: постмодерно та цікаво переосмисленні історії Кая та Ґерди, Баби Яги, Красуні та Чудовиська (або ж Синьої бороди, тут вже кожен читач знайде власні алюзії), Кота у Чоботях (який, несподівано, зовсім і не Кіт, а Кет). Не обійшлося і без питомо українських відьом, (майже) мольфарів, мавок-нявок та навіть Соловей є (історія якого, до речі, мені здалася цікаво інтерпретованою та одягнутою в українську міфологію історією Русалоньки, що втратила голос заради кохання). Зі збірки виділила для себе оповідання "Ольґерда проти ночі" Наталії Матолінець (та сама казка про Кая та Ґерду в сеттінзі сучасного Львова); "Кет у Чоботях" Ксенії Сокульської (від оповідання так і пахне лісом, магією та химериками); "Залізоноса" Дарії Піскозуб (про ту саму Бабу Ягу, але з несподіваного боку) та "Бункер" Світлани Тараторіної (це оповідання сподобалося найбільше: на мою думку, тут цікавий калейдоскоп з постапокаліптики, війни в Україні, зомбі-тематики та трошки віє грою "Сталкер"). Збірник однозначно раджу, якщо ви засумували за "свіженьким" в українському фентезі.