Щороку 28 травня харківське видавництво «Ранок» відзначає свій день народження. І цей рік не стане винятком. Адже попри обстріли Харкова, розкиданих по всьому світі працівників та економічні й технічні труднощі, з якими стикнулися всі українські видавці від початку другого етапу російсько-української війни, «Ранок» продовжує працювати.
Про минуле, теперішнє і майбутнє бренду з 24-річною історією ми поговорили з його засновником і незмінним очільником Віктором Кругловим.
Пане Вікторе, я вас щиро вітаю з цією датою! 24 роки… Це дуже поважний вік для бізнесу, і вже чимало всього було зроблено. Але якщо я попрошу вас назвати лише 5 пунктів, 5 найважливіших подій в історії видавництва, якими вони будуть?
Дякую за привітання! Щодо пунктів… Перший пункт — це створення молодої, драйвової команди, яка небайдужа до книжок, має велику жагу до життя і постійно хоче змінюватися.
Далі… Переворот на ринку України, коли саме видавництво «Ранок» стало ініціатором переходу продажу книжок з книгарень (а раніше книжки продавалися виключно в книгарнях) у інші канали збуту, такі як, наприклад, супермаркети. Ще 20-15 років тому категорійні менеджери не розуміли, як книжка може продаватися поряд з картоплею чи огірками. Ми ж ставили їм у приклад закордонний досвід і в результаті першими почали поставляти книжки до супермаркетів. Зараз це нормальна практика… А раніше такого не було.
Наступний пункт — розвиток навчального ринку. Раніше ринок навчальної літератури був дуже корумпований, і до видання підручників допускали буквально кілька ручних видавництв. Що ми зробили? Разом з УАВК (Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів — прим. авт.), ми наполягли на тому, що підручники повинні вибирати саме вчителі, школи, а не один-два-три чиновники. І що в Україні з одного предмета має бути не один підручник, а кілька. Різні школи, різні вчителі, різний рівень підготовки учнів… Тому і підручники мусять бути різні, різних авторів за тим самим предметом. Про навчальну літературу купу всього можна сказати: ми перші почали видавати підручники великого європейського формату, перші почали робити підручники з електронними додатками... Це все у цей пункт.
Уже три, правильно, я назвав? Четвертий… Ми одними з перших в Україні почали продавати ліцензії за кордон. Я вважаю, це дуже важливо — експортувати не залізну руду чи необроблену деревину, а саме інтелектуальну працю наших фахівців. Наші книжки перекладали китайською, німецькою, італійською, румунською… Я думаю, вже понад 30 мов є. І це — культурна дипломатія, яку ми просуваємо по всьому світі.
І п’яте — те, що ми також першими в Україні почали видавати книжки на екопапері. Корпорація «Ранок», куди входить видавництво, збудувала паперову фабрику, яка виготовляє папір без використання первинної сировини, і на цьому екопапері друкуються книжки. По-перше, це папір українського виробництва, по-друге, для нього не постраждало жодне дерево. Поки що на папері, який повністю виготовлений з вторсировини, надрукована не надто велика кількість книжок. Але ми маємо мету: у найближчі 5 років досягти того, щоб друкувати на екопапері 70% книжок.
Пригадаймо минулий рік. Мені особисто здалося, що книжковий бізнес у 2021-му нарешті почав оговтуватися від епідемії: повернулися офлайн виставки, 1000 за вакцинацію спричинила справжній книжковий бум… Чим для вас він найбільше запам’ятався?
Це дійсно був рік, коли книжкова галузь почала оживати, і головне відчуття, яке він лишив по собі, — це неймовірні плани на майбутнє. Ми разом із командою «Ранок» планували видання тисяч нових найменувань у найближчі роки, планували контракти з Disney, Nickelodeon, іншими світовими брендами, готувалися до створення цифрових підручників… Ми розробили трирічну програму розвитку всього видавництва. І, на жаль, через війну все зупинилося. Хіба що окрім підготовки нових підручників для 5 класу, бо їх ми і під обстрілами готуємо.
У будь-якому разі, ми впевнені, що після перемоги всі плани відновимо. А може, з новими можливостями й відкриттям Європи для України, ці плани ще й розширяться.
І от ми в нашій короткій подорожі минулим дісталися лютого. Скажіть, чи ви у видавництві розглядали варіант повномасштабного вторгнення до 24-го числа? Якось готувалися?
Звичайно, ми готувалися до якихось ексцесів. Тому що напруга зростала десь з середини січня. Що ми робили? Перш за все ми підготувалися до переходу на дистанційну роботу, переводу всіх архівів у хмарні сервіси, перевіряли можливості працювати віддалено. Зробили на логістичний центр резервний канал інтернету, резервний канал електропостачання… Але про те, що буде такий жах, такі руйнування будинків мирних людей… Ніхто навіть не міг подумати.
А які ваші дії як керівника корпорації були першими зранку 24-го?
Перше, що я зробив, — зв’язався з фінансовою службою і наказав по можливості перерахувати всім співробітникам гроші. Тому що було невідомо, що станеться з банківською системою. Друге — почав перехід на хмару, бо ми розуміли, що харківські сервери можуть бути пошкоджені. Третє — записав відео для співробітників, сказав, що ситуація складна, але давайте триматися разом. Ми створили спільний канал в одному з месенджерів, щоб мати змогу тримати зв’язок, обмінюватися оперативною інформацією. І після цього я вже почав думати про евакуацію співробітників з Харкова. Але то вже не в перший день, а трошечки згодом. Бо Харків дуже люто бомбили.
До речі, ми не тільки співробітників евакуювали. До нас буквально на третій день звернулися волонтери з Литви і попросили надати автобуси, бо була проблема вивезти дітей з інтернатів Харкова. Усього автобусами школи «Ранок» ми вивезли понад 500 дітей. І я особливо пишаюся, що встигли вивезти дітей з інтернату для слабозорих, що на Сумській (ідеться про Харківський спеціальний навчально-виховний комплекс імені В. Г. Короленка — прим. автора), буквально за 15 хвилин до того, як в площу Свободи прилетіла велика ракета. Це була ще та історія: пального не було, треба було шукати по знайомих, щоб заправити буси, з водіями проблеми… Але коли озираєшся, розумієш, що ми все зробили правильно.
Уже добігає кінця третій місяць повномасштабного вторгнення росії. Видавництво «Ранок» працює. І, як мені відомо, повністю не припиняло працювати ні на день. Розкажіть, як ви перелаштовували роботу? З якими найбільшими викликами стикнулися?
Нас розкидало по всій Україні і по всьому світі. Хтось лишився в Харкові, хтось опинився на заході країни, хтось за кордоном. Хтось був на окупованій частині і мусив з ризиком для життя, під обстрілами, виїжджати у більш безпечні місця. Кілька наших працівників повністю лишилися житла: у когось згоріло, у когось розбомбили. І перший виклик був — якось заспокоїти людей. Привести їх до тями. Далі — скомунікувати між собою, знайти комп’ютери, налаштувати VPN, зв’язок, пошту…
У нас згоріли запаси паперу. Також постраждали деякі приміщення: зокрема було влучання в логістичний центр, після чого ще й спрацювала протипожежна система і книжки водою залило, знищено кілька книгарень «Книголенду».
Був ще виклик — подумати, що ми можемо зробити для країни. Ми почали деякі речі по інформаційному спротиву агресору, але про це вже, мабуть, після війни будемо розповідати. У перші дні активно топили за культурний бан росії. Пам’ятаю, мені особисто віцепрезидент Франкфуртського ярмарку (найбільший книжковий ярмарок у світі — прим. авт) написав, що вони ухвалили рішення не допускати росію до роботи виставки. І після цього рішення Франкфурта росія не змогла взяти участь у книжкових виставках ні в Лондоні, ні в Парижі. І зараз проходить ярмарок у Турині, там теж не буде російського стенда. Моя позиція така: весь світ не повинен подавати руки росіянам, 80% яких сьогодні підтримують агресію. Це жах, це повне культурне фіаско сусідньої держави. Неможливо підтримувати війну з вільним світом і заразом працювати по контрактах з цим самим вільним світом, бути його частиною.
Ще в лютому я зв’язався з фінансовою директоркою, і ми домовилися, що перерахуємо податки на рік уперед, щоб ці гроші вже зараз пішли на оборону. Це сьогодні Україна отримує повномасштабну допомогу, і фінансову в тому числі, а тоді ми розуміли, що грошей немає. Наскільки мені відомо, багато хто з видавців зробили так само. Це дозволило в перші часи якось тримати фінансову систему, допомогти збройним силам. А зараз уже не те, щоб набагато легше, але більш-менш прогнозовано.
Шестеро наших працівників пішли добровольцями до ЗСУ. Більшість стали волонтерами в якійсь галузі…
Пропоную поговорити про волонтерство окремо. Я бачила в соцмережах і на інших майданчиках згадки про благодійні ініціативи видавництва «Ранок». Їх чимало. Могли б ви перелічити ті, якими найбільше пишаєтеся?
Так, їх справді чимало… З того, що одразу спадає на думку: ми роздавали книжки в бомбосховищах, у лікарнях і в метро, відправили десятки тисяч книжок за кордон і зараз домовляємося про поставку цих книжок до закордонних бібліотек. Ми підготували угоди з 20-ма країнами Євросоюзу, щоб на сайтах спеціалізованих видавництв, які займаються навчальною літературою і пов’язані зі школами, безкоштовно розмістили всі навчальні матеріали видавництва. Зараз ведемо переговори з ВВС, щоб їх навчальний контент був безкоштовним для українських школярів у новому навчальному році.
Ми виклали у відкритий доступ комікс «Мінна безпека не без Пека». Бо зараз звільнюють території, і все це дуже небезпечно: міни, розтяжки… Ми готуємо матеріали перш за все для дітей, бо діти дуже допитливі, а замінованими можуть бути навіть іграшки. Цей комікс завантажили вже понад 200 000 разів. І ми сподіватимемося, що щонайменше 200 000 дітей тепер будуть у більшій безпеці, бо краще поінформовані.
Ми організували на сайті «Добру книжку» — акцію на кшталт «підвішеної чашки кави», коли будь-хто може оплатити книгу, яку ми потім надсилаємо родині внутрішніх переселенців з дітьми.
А ще надаємо психологічну допомогу батькам і вчителям, робимо розсилки з порадами. Наша школа «Ранок» буквально після 8 березня відновила повноцінне, хоч і дистанційне, навчання. Вчителі з бомбосховищ, з мобільними телефонами проводили уроки з презентаціями, з відповідями учнів. Працювали психологи школи, куратори класів… Ми також змогли безкоштовно підключити деяких інших дітей, які не були учнями школи «Ранок», бо на той момент ще не працювала дистанційна освіта. Як соціально відповідальний бізнес ми це зробили, щоб хоч якось відволікти малечу і батьків від жахів війни.
Ви заговорили про школу і навчальний процес. Розкажіть, будь ласка, що зараз відбувається з підготовкою нових підручників? І на рівні держави, і на рівні видавництва «Ранок».
Зараз іде реформа Нової української школи. І у вересні цього року п’ятикласники мають почати навчатися за новими програмами. Тобто цього року повинні бути готові нові підручники для 5 класу, і ми не зупиняли роботу над ними. А оскільки процес підготовки підручників дуже довгий, то вже з середини березня ми почали розробляти підручники для 6 класу, до наступного навчального року. Бо швидше підготувати їх буде неможливо.
Ситуація зараз з підручниками дуже складна. Чому? Тому що 90% підручників друкували саме в Харкові. І зрозуміло, що друкарні зараз не працюють, паперу дефіцит (він і до війни був у світі, і зараз є)… Ми спілкуємося з європейськими донорами, бо в бюджеті України немає грошей на друк підручників і треба шукати допомогу.
На жаль, уже сьогодні зрозуміло, що до 1 вересня паперових підручників не буде. «Ранок» є засновником Національної освітньої асоціації, а я є членом правління УАВК, і зараз ми думаємо, як можна вийти з цієї ситуації. Думаємо про розробку цифрових підручників для 5 класів, щоб хоч якось врятувати ситуацію на початку навчального року. І думаємо, як уже пізніше, восени, таки надрукувати паперові примірники. Різні варіанти розглядаються.
А які, на вашу думку, кроки могла б запровадити держава, щоб підтримати книговидавничу галузь сьогодні?
Чудове запитання. Я б його розділив на дві частини: що можна зробити просто зараз, і що можна зробити після перемоги.
Просто зараз: заборонити продаж книжок російських видавництв, виданих після 1991 року. Підтримати працівників видавничої галузі хоча б на рівні мінімальної заробітної плати. Не так багато людей у цій галузі працює, лише кілька тисяч. Але це проблема: люди вимушені перекваліфіковуватися, бо галузь практично на грані виживання. І третє (оскільки зараз багато книгарень не працює), «Укрпошта» може надати знижку хоча б 50% на відправлення інтернет-замовлень з сайтів українських видавців.
А що після війни можна зробити — я саме писав нещодавно у фейсбуці. Якщо коротко: створити для підприємств книговидавничої галузі програму реального кредитування за пільговими ставками і під гарантію держави, надати податкові преференції для книгарень і прийняти закон про підтримку книжкового роздробу. Прибрати з бібліотечних фондів книжки російських і білоруських видавців, а натомість замінити їх книжками українських виробників. Також законодавчо обмежити видання книжок російською, зобов’язавши видавців одночасно робити більший наклад того самого видання українською. Чудово показало себе, наприклад, запровадження культурних сертифікатів, як от 1000 за вакцинацію... Узагалі, програма підтримки читання має стати одним із державних пріоритетів у майбутньому.
А яким ви бачите це майбутнє для себе та інших українських видавців на найближчі роки?
Я хочу сказати, що буде дуже складно… Бо після перемоги у війні буде економічна криза. Зрозуміло, що попит на книжку падатиме, адже людям елементарно потрібно виживати. І 8 мільйонів українців, які полишили свої домівки, — це, в першу чергу, жінки з дітьми, які купляли наші книжки, тому для галузі це скрутні часи.
З іншого боку, я оптиміст. І вважаю, що на Україну чекає розквіт, а заразом розквітатиме і книговидавнича галузь. Для нас це буде ренесанс. Бо вже зараз велика цікавість до всього українського. І з точки зору продажу ліцензії, і з точки зору бізнесу в Україні. Тому з одного боку — дуже важко, а з іншого — великі перспективи.
Я дуже сподіваюся, що і наша держава, і всі в ній нарешті зрозуміли, що книга — це боротьба за голови людей. А тільки з голів починаються перемоги.
І наостанок. Уявімо, що перед вами торт з 24-ма святковими свічками на честь дня народження видавництва. Ви їх гасите й загадуєте бажання. Яке воно?
Бажання зараз у мене спільне з усіма: перемоги Україні і миру.
Спілкувалась Ганна Булгакова
Провідна редакторка ВГ «Енциклопедії»
