Щиро вдячна видавництву "Ранок" та "Нова Пошта" за надану можливість отримати книжки . Сьогодні отримала своє замовлення в Німеччині, посилку принесли до дому.

Вперше повість була написана 1878 року та вперше надрукована 1879 року у львівському журналі «Правда», тому читаючи про героїв зараз у 2023 році я диву дивуюсь про такі відносини в сім’ї. Хоча не важливо чи живеш ти в селі чи в місті бувають і зараз такі баталії і протистояння характерів, норовів, молодого покоління старшому.⠀ ⠀ Особливо хочу відзначити описи природи автора - така ніжність і милозвучність почуттів виливається на сторінках книги, хочеться босоніж йти між маками і волошками пшеничним полем, стояти під плакучою вербою над озерцем біля млину, любуватися нічними ароматними вечорами коло старою грушки у вишневому саду.⠀ ⠀ Тут присутній відмінний гумор, смачна українська лайка, глибокі християнські вірування героїв у виші сили та всяку нечисть. Бо як старий Кайдаш напився горілки в сільському шинку до нього чорти приходили всюди і вся, вони чи вона (горілка) його і згубила.⠀ ⠀ Було насправді дико читати про знущання свекрухи Кайдашихи над своїми своїми молодими невістками Мотрею і Меланкою, але вони собі надавали в кашу наплювати і давали відсіч Кайдашисі. Зараз думаю жодна жінка не терпіла би таких знущань і потурань навіть живучи в приймах, але на той час діти мали слухати у всьому старших і виконувати їхню волю.⠀ ⠀ Сини Кайдашів Карпо і Лаврін самі обрали собі ладних дівчат в невістки і таки противилися нападам батька і матері на дружин, захищали їх і хотіли керувати і господарювати в своїй господі самі. Але це не мішало регулярно нападати один на одного, робити колотнечу і бігати до волосного( мера села), щоб їх розсудив і знайшов управу не кривдника.⠀ ⠀ Я найбільше сміялась з випадку під монастирем, куди пішла Мелашка на прощу перед Пасхою з сільськими бабами,думаю випадок мав місце бути в реальному житті).⠀