Професор Кембриджу Ха-Джун Чанґ розкриває справжню історію становлення клубу багатих країн — жорстку битву імперій та колоній за економічний суверенітет, технології, власну промисловість і ринки збуту. Тут були і військовий примус до нерівноправних договорів та скасування ввізних мит, і заборона колоніям обробляти власну сировину, і безсоромний протекціонізм багатих країн, і крадіжка патентів та технологій.

Часи колоніалізму минули, але цинізм у міжнародній економіці не зник. Такі міжнародні організації, як МВФ, Світовий банк і СОТ, — свідомо чи ні — продовжують наполегливо радити бідним країнам беззастережно відкривати ринки, скасовувати ввізні мита й не розвивати власної промисловості. Раніше такі поради підкріплювали гарматними пострілами, тепер — неоліберальною економічною теорією. 

Автор безліччю історичних прикладів доводить, що увійти до клубу багатих країн — це значить жорстко захищати національні інтереси, не приймати на віру поради багатих країн, жертвувати короткостроковими споживацькими вигодами заради розбудови власної промисловості. І головне — не боятися взяти власну долю у власні руки.

Для якнайширшого кола читачів, усіх, хто цікавиться тим, як функціонує економіка та міжнародна торгівля.

Ха-Джун Чанґ — відомий корейський економіст, колумніст газети Guardian, викладає економіку в Кембриджському університеті. Консультував Світовий банк і Європейський інвестиційний банк.