"Ґвілим, ставний юнак під двадцять років, мав тонке тіло-палицю й обличчя у формі лопати. Ним можна було копати город" Все починається з покладених художньо на папір спогадів про дитячі роки, проведені в селі. Різні історії, написані гарною та водночас простою мовою. Однак початок історій не сподобався. Події були занадто не цікавими, банальними, дитячими. Далі стало дещо краще. Але не більше того. Змальовування історій про дорослих, що сприймаються очима та міркуваннями хлопчика-підлітка. Або буйна нестримна фантазія, яка не має меж. Історії у вигляді новел часто пов'язані між собою лише головним героєм, котрий ще й відрізняється від інших підлітків своїм тяжінням до мистецтва та прототипом котрого очевидячки був сам автор в юнацтві. Десь посередині книги головний герой вже виріс до молодого чоловіка. Маємо чудернацьку та дотепну новелу про клуб з кількох починиючих літераторів-письменників, кожен з яких намагається писати окремі розділи одноно майбутнього роману, все це обговорюється при зустрічах. Інші новели про недалекі відпускні подорожі Томаса на відпочинок, очевидно найяскравіші з його спогадів. Спогади юності й молодості, що сповнені пошуків, кохання, мрій... Навіть з мораллю про згубний вплив алкогольного сп'яніння в останній новелі. "- Я тута, синку мій, місце вільне маю, - мовила мені дівчина на велосипеді - тандемі. - Весілля не оцінять естети, та не по моїх грошах ті карети, - проспівав Рей