Давид Гроссман (David Grossman, 1954, Єрусалим, Ізраїль) - ізраїльський письменник.

Народився в Єрусалимі. Батько майбутнього письменника був родом із містечка Дінів у Польщі. Він зміг дістатися до Землі Ізраїлю в 1933. Майже всі його рідні і близькі були вбиті або зникли безвісти під час Голокосту. Мати Давида народилася в Єрусалимі.

Відслужив в Армії оборони Ізраїлю. Закінчив Єврейський університет, де вивчав філософію та театральне мистецтво. Працював радіоведучим на Голосі Ізраїлю.

Першу книгу опублікував у 1979 році. За свій перший роман «Посмішка козеня», про життя в Юдеї і Самарії під ізраїльською владою, отримав Літературну премію прем'єр-міністра Ізраїлю. За мотивами роману було також знято фільм.

У 1986 році видав роман «Див. статтю „Кохання“» про життя євреїв, які пережили Голокост.

У 1987 році опублікував серію документальних статей «Жовтий час», що засуджують окупацію Ізраїлем Західного берега річки Йордан, що стала результатом поразки арабів у Шестиденній війні.

Детективно-пригодницький роман Гроссмана «З ким би побігати» (2000) став великим бестселером (тираж понад 150,000 в Ізраїлі); з нього також було знято фільм.

Відомий своїми лівими поглядами. У 1988 році залишив роботу на радіо, протестуючи проти будь-яких обмежень свободи журналістів.

У 2006 році син Гроссмана Урі, який служив в Ізраїльській армії, загинув у Другій Ліванській війні. У 2007 році Гроссман на церемонії вручення йому літературної премії ЕМЕТ відмовився потиснути руку прем'єр-міністру Ехуду Ольмерту, оскільки вважав його винним у загибелі сина. Сам Гроссман служив в армії під час Війни Судного Дня, і служив резервістом в Ізраїльській армії.

У 2010 році підписав заклик групи ізраїльських митців бойкотувати єврейські поселення в Юдеї та Самарії.

У січні 2014 року виступив в Єрусалимі на мітингу африканських нелегальних мігрантів, висловивши сподівання, що держава Ізраїль в кінці кінців задовольнить їх вимоги натуралізації.

У січні 2016 року різко критикував уряд Ізраїлю за «заморожування мирного процесу» і висловив задоволення тим, що ЄС почав позначати «клеймом ганьби» продукти, вирощені за «Зеленою рисою». Детальніше: https://lavkababuin.com/ua/author/david-grossman/