Вірші Максима Рильського — це витончена лірика, яку обожнюють справжні поціновувачі української класики.

Максим Рильський народився 1895 року в Києві в сім’ї етнографа та громадського діяча Тадея Рильського. Після смерті батька родина переїхала до с. Романівка. Майбутній поет здобуває освіту спершу в домашніх умовах, а з 1908 року — у приватній гімназії в Києві. З юних літ знайомиться з низкою українських інтелігентів — М. Лисенком, Д. Ревуцьким, П. Саксаганським, О. Русовим та ін.

Закінчує Приватну гімназію Науменка, також навчається в Київському імператорському університеті Святого Володимира та Народному університеті в Києві, але жоден навчальний заклад не закінчує. Водночас велику роль у становленні особистості Рильського відіграє саме ґрунтовна самоосвіта.

Рильський рано починає писати вірші. Уже в п’ятнадцятирічному віці видає першу збірку поезій. У 1919-1929 роках працює сільським вчителем, викладає в Київському університеті та Українському інституті лінгвістичної освіти. У той самий час входить до угруповання неокласиків і видає десять збірок поезій.

У 1931 році Рильського заарештовують органи НКВС, і він п’ять місяців перебуває в Лук’янівській в’язниці. Максим Рильський — єдиний із неокласиків не потрапить під прес сталінського терору й залишиться живим в основному завдяки позитивній риториці стосовно радянської дійсності у своїх нових творах. Разом із тим творчість Рильського від 1930-х років варто поділяти на офіційну та ліричну: під прикриттям відповідних цензурі віршів поету вдавалося видавати й суто мистецькі неповторні твори. Книги Максима Рильського належать до «золотого» фонду української класики.

Під час Другої світової війни поет перебуває в евакуації, у 1944-1964 роках очолює Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії, у той самий час кількаразово стає лауреатом Сталінської та Ленінської премій. 24 липня 1964 року Максим Рильський йде з життя.