Ірина Вільде - українська письменниця, депутатка Верховної Ради УРСР, лавреатка Шевченківської премії 1965 року, очільниця Львівської організації Спілки письменників України (1965-1966 роки).

Її справжнє ім’я - Дарина Дмитрівна Макогон, майбутня письменниця народилася 5 травня 1907 року у Чернівцях, у 1923 році родина Макогонів переїхала до Станиславова, саме тут вона здобула освіту в гімназії та потоваришувала з Дарією Цвек.

Стартом письменницької кар’єри Ірини Вільде вважають 1930 рік, саме тоді в газеті «Діло» було видано її дебютне оповідання «Поема життя».
У 1935 році Дарина Макогон бере псевдонім Вільде (дика/нескорена), під яким вона публікуватиметься впродовж багатьох десятиліть.

Книги Ірини Вільде - це новели, повісті, оповідання та декілька виданих романів, серед найвідоміших творів письменниці:

• Найбільший український роман, написаний жінкою «Сестри Річинські»;
• Трилогія «Метелики на шпильках. Б'є восьма. Повнолітні діти (Неканонічний канон)»
• Новела «Крадіж», видана в антології «Шалені авторки. Мала проза українських письменниць» та «Столівників не буде» зі збірки «З непокритою головою. Українська жіноча проза».

До 1939 року Ірина Вільде випустила приблизно 50 творів короткої прози, есеї, нариси та чотири повісті, її творчість - це багатогранне поєднання історичних подій, закручених життєвих сюжетів й роздумів про мораль та щастя, драматизм й комічність людського життя.

Тонкий психологізм та глибину сюжетів письменниці оцінить кожен читач.