Якщо ви любите казкові історії про тварин і птахів… Якщо вам подобається читати казку неквапливо, частинами, лишаючи ще якийсь фрагмент на завтра… Якщо ви захоплено розглядаєте малюнки, шукаючи найдрібніші деталі… І нарешті, якщо ви робите все це разом з дитиною, то…
То нова серія «Акварельні історії» створена саме для вас! Наразі вона складається з двох казок: «Совеня, яке водило на прогулянки Луну» і «Білченя, яке шукало свою справу». Казку про совеня написала Єва Сольська, казку про білченя – Юліта Ран, а малюнки до обох створила Женя Птиця. Обидві книжки вийшли дуже атмосферними, а витонченість і майстерність акварельних ілюстрацій просто зачаровує.
«Совеня, яке водило на прогулянки Луну» – ніжна і зворушлива історія про те, як пташеня долає свої страхи у спосіб, який схвалили б дитячі психологи. Адже що треба зробити, аби припинити чогось боятися? Знайти того, хто боїться більше за тебе, – і допомогти йому. Враховуючи, що «той, хто боїться більше за тебе» — це не птах, а Луна, з якою не так-то й просто спілкуватися, – сюжет інтригує. Це історія, до якої хочеться повертатись, навіть якщо ти вже перегорнув останню сторінку і точно знаєш, чим вона закінчилася.
– Але якщо ти боїшся, – пугач широко вирячив обидва ока і уп’явся ними в малюка. – Можливо, мені варто попросити когось іншого? Наприклад, твого брата або сестру. Як гадаєш?
Совеняті перехопило подих. Воно хотіло щось сказати, але не змогло.
– Просто я побоююся, – довірливо прошепотів йому пугач. – А що, як вони насміхатимуться з неї? Ну, з того, що вона боязка…
– Ні! – вигукнуло Совеня, до якого нарешті повернувся голос. – Не треба нікого просити! Я сам вигулюватиму Луну!
Єва Сольська «Совеня, яке водило на прогулянки Луну»
«Білченя, яке шукало свою справу» – легка та гумористична казка про те, як важливо знайти своє місце в житті. Білченя на ім’я Туррі вирішує, що нишпорити по всьому лісу в пошуках горіхів та жолудів – справа не дуже цікава, тому починає інші пошуки – нової професії. Рудому пухнастику – і читачам разом з ним – доведеться пройти чималий шлях і познайомитися з численними мешканцями Лісу, від сорок-поштарок і вовків-лікарів до бобрів-будівників і лисичок-перукарок. Яка ж професія припаде йому до душі, а головне – до якої він матиме справжній хист? Події казки розгортаються стрімко, а наполегливість та вигадливість Туррі змушують слідкувати за його пригодами, затамувавши подих.
– Роррі, ну чого ти мовчиш? – звернулася мама-білка до тата-білки. – Скажи хоч ти йому!
– А що сказати, Еммі? – знизав плечима тато, не відриваючись від вранішньої газети. – Туррі вже великий хлопчик, має власну голову на плечах. Нехай шукає собі іншої долі, якщо наша родинна справа йому не до вподоби. Щоправда, він має неймовірну чуйку на горіхи та жолуді. Ховати їх так, як він, не вміє жодне білченя в Лісі. І якщо Туррі припинить цим займатися, навесні з палого листя не проростуть десятки нових паростків. Згодом ці десятки складуться в сотні, тисячі, мільйони дерев, що ніколи не побачать сонця. Та хіба такі дрібниці можуть зупинити нашого сина на шляху до кращого життя?
– Не можуть, – погодився Туррі. – До того ж, татку, ти перебільшуєш і робиш з мухи кабана! Наша родина – не єдині білки у Лісі, а дерев тут і так повно. Отже, бувайте!
Юліта Ран «Білченя, яке шукало свою справу»
Але книжки з серії «Акварельні історії» – не просто цікаві казки з чарівними ілюстраціями. Друковані видання містять QR-коди з посиланнями на аудіоверсії казок. Книжки за ролями начитали відомі харківські актори: В’ячеслав Гіндін, Михайло Озеров, Тетяна Тумасянц, Павло Савельєв, Дар’я Кушніренко та інші. Створення аудіоверсій «Акварельних історій» є частиною проєкту «Слухати серцем», який реалізовано за підтримки Українського культурно фонду.
У російських версіях видань тексти начитали самі авторки казок.
Отже, «Акварельні історії» – це книги, які можна і читати, і роздивлятися, і слухати!
Юліта Ран
Письменниця, драматургиня
Письменниця, драматургиня
