Зізнаюся чесно, я представляю серію «Чарівні історії» з ніжністю і гордістю. Як інакше, враховуючи, що перші дві книги – «Чарівні історії про принцес» і «Чарівні історії про фей» – уперше вийшли кілька років тому. О, тоді вони виглядали трошки інакше і мали м’яку обкладинку, але це не завадило читачам полюбити їх. Мені досить довго писали в мережі мами маленьких дівчаток: «Це ви – авторка “Фей” і “Принцес”? Ми зачитали ці книжки до дір!»
Тому я як авторка страшенно тішуся, що видавництво «Ранок» вирішило розширити цю серію, і тепер до вже знайомих читачам фей і принцес додалися козаки і лицарі. Утім, не варто думати, що книжки мають чіткий розподіл: «для хлопчиків» і «для дівчаток». Ми з художницями намагалися створити такий світ, у якому було б однаково цікаво як дівчатам, так і хлопцям, і де знайшлося б місце і дивам, і пригодам, і смаколикам, і порадам для дітей.
Оновлена і розширена серія «Чарівні історії» годиться як для читання батьками дитині вголос, так і для самостійного читання дітьми. І – увага, увага! – на покупців будь-якої книжки серії (упевнена, що багато хто захоче придбати хоча б дві книги, а то і всі чотири) чекає сюрприз. Кожна книга містить QR-коди з посиланнями на аудіоверсії цих казок, начитані авторкою.
Про що ці книжки?
Книга «Чарівні історії про фей» знайомить нас із маленькими лісовими феями. Феєчки люблять співати і танцювати, ніколи не відмовляться від солодощів, товаришують з Водяником та озерними русалками і завжди приходять на допомогу одна одній.
У хованки феї можуть гратися від ранку до вечора. Якщо вони починають забавку після сніданку, то, швидше за все, забудуть і пообідати, й повечеряти. Феї ховаються в найнесподіваніших місцях. І в березовому гіллі, і в духмяних квітниках, і на лузі біля будинку, і на березі морському, і на лісовій галявинці, і навіть у порожній склянці. Якщо, звісно, це склянка з-під полуничного сиропу.
Іноді феї ховаються в наперстках, що зберігаються в бабусиному кошику для рукоділля. Іноді їх можна знайти на поличці з маминими кремами для обличчя. Перевернуті цеберка на садовій доріжці, салатне листя на грядці або лісовий гриб-боровик – теж чудові ідеї для хованок.
«Чарівні історії про принцес» відчиняють дверцята в далеку чарівну країну, де королі і королеви мешкають у прекрасних замках. У кожній королівській родині підростає маленька принцеса. Звісно, усі вони розумниці та красуні, але кожна має свій характер, й до кожної треба підібрати підхід, аби з принцеси-пустунки виросла справжня королева.
На світі є така країна, де живуть принцеси. У кожної з них є тато-король і мама-королева. Є власний палац, і сад, і поні, й улюблена квітка в горщику, й навіть чудовий золотий птах у клітці.
Принцеси ходять до особливої школи. Там їх навчають танців, музики, малювання, іноземних мов і вміння сидіти за обідом з рівною спиною. Адже справжні принцеси мають гарну поставу!
У цій країні вранці, доки всі королівські діти солодко сплять у своїх ліжечках, зазвичай іде дощ...
Книжка «Чарівні історії про козаків» – це розповідь про карколомну пригоду, яка трапилася з трьома друзями, Іваном, Андрійком і Святом. Варто було друзякам одного літнього дня відмовити в допомозі незнайомій старенькій – і уся трійця опинилася в казці. А щоб потрапити додому, козакам доводиться розв’язувати складні задачі і навіть наражатися на смертельну небезпеку!
Пішли Іван, Андрійко та Свят прямо – а там дерева стіною. Сунулись праворуч – бурелом непролазний. Ліворуч – колючий чагарник. Вирішили назад повернутися – стовбури не пускають.
Іван сказав:
– Треба на дерево вилізти. На всі боки роздивитися: чи не видно де просвіту.
Свят, найлегший і найшвидший, роззувся, руки потер та поліз. Виліз на верховіття височенної ялини. Роззирнувся на всі боки: тільки верхівки дерев, куди не глянь. Виходить, опинилися вони в самісіньких нетрях! Спустився він на землю і каже:
– Ні, братики, не видно нічого. А вибиратися з лісу зачарованого якось мусимо. Треба стареньку ту шукати, вибачення у неї просити. За поведінку нашу, справжніх козаків не гідну.
Тут перед козаками клубок червоний з’явився і по траві покотився…
«Чарівні історії про лицарів» дають відповіді на безліч запитань. Чи існують лицарі сьогодні? Яким має бути сучасний лицарський кодекс? Звідки беруться лицарі й про що вони мріють? А головне: ким хочуть бути лицарі ХХІ сторіччя, коли виростуть?
Щосуботи тато будить маленького лицаря дуже рано. Лицареві, звичайно, дуже хочеться спати, але він мовчки встає і вдягається. Разом із татом вони виходять із квартири та йдуть на ринок. На ринку тато-лицар купує сир, молоко, свіжу зелень, запашну полуницю та іншу смакоту. Маленький лицар допомагає татові обирати найсвіжіше та найкраще. Потім вони разом несуть це додому.
Удома два лицарі пробираються на кухню тихо-тихо, щоб не розбудити маму, яка ще спить. Вони зачиняють за собою двері та починають готувати сніданок. Звісно, готує переважно тато. Але й маленькому лицареві знаходиться заняття. Він миє фрукти, ріже хліб, розставляє на столі тарілки та чашки.
— Скуштуй,— каже тато й дає йому шматочок майбутнього сирника. — Здається, замало цукру.
Лицар жує і впевнено заявляє:
— Замало.
І тато негайно додає ще цукру.
Отже, «Чарівні історії» чекають на вас, а всі, хто працював над цим проєктом, затамували подих в очікуванні читацьких відгуків!
Юліта Ран
Письменниця, драматургиня
Письменниця, драматургиня
