Зізнаюся, я ніколи раніше не чула про забобони та прикмети, пов’язані з напрямком народження дитини. Цікаво, чи чув про це хтось у світі, доки американська письменниця Едіт Патту не написала роман «Дитина Півночі»? Цей роман, що складається з чотирьох книг, був у списках бестселерів New York Times, увійшов до рейтингу «100 найкращих книжок XXI століття» та здобув свого часу чимало престижних нагород.
Відтепер «Дитина Півночі» існує і в українському перекладі (перекладачка — Тетяна Євлоєва), тож ми всі можемо дізнатися дивовижну історію дівчинки Руз, яка народилася головою на Північ, а тому приречена була на непосидющий характер і жагу до мандрів.
«Дитина Півночі» — це книга, що зачаровує з перших сторінок. І чим довше гортаєш, тим більше занурюєшся в цю історію, в якій легко пізнаються мотиви «Снігової королеви», «Хронік Нарнії» та «Красуні й чудовиська» — але складені разом у такий гармонійний букет, сплетені в таке захопливе сюжетне мереживо, що відірватися неможливо.
«Білий ведмідь припав до землі, і я зрозуміла, що він дає мені спішитися (сподіваюсь, це слово годиться, щоб описати те, як я злізла з того звіра). Мої рухи стали ще незграбніші: сім днів без їжі та сну ослабили мене. Так, я не гепнулася з ведмедя (як тоді на піщаному березі моря), але, зрештою, мої сідниці все одно зустрілися із землею.
Ведмідь відступився, і я почула, як у горлі його загуркотало. Він щось говорив, але я не могла розібрати слів. А тоді шмат гори зненацька, свистячи, відхилився вбік, немов велетенські двері. Перед нами був вхід углиб гори, де тьмяно миготіло світло.»
Едіт Патту, «Дитина Півночі»
«Дитина Півночі» — книга, написана для дітей, але цікава й дорослим. Судіть самі: дівчинка, яка приносить себе в жертву заради здоров’я сестри та родинного добробуту. Білий ведмідь, під косматою шкурою якого ховається — хто? Троляча королева, яка хоче привласнити собі людського хлопця і змушена спокутувати провину перед власним батьком. Брат, що відчайдушно шукає сестру. Забобони, які наче проростають крізь шкіру норвезьких міщанок, та магічні предмети, які беруться нізвідки й рухають сюжет уперед – як і годиться в «старих добрих казках». Ну, хто б не хотів таке прочитати хоч у 9, хоч у 99 років?!
«Я дивився на блакитну смужку на пергаменті, намальовану сонцем крізь вітражне вікно, і серце гупало в моїх грудях. Раптом здалося, немов хтось стоїть поруч; обернувся — нікого. Але я відчував її присутність! То була Руз.
Я був певен у цьому так само, як у власному імені! Я відчував її запах, відчував дотик її руки в хутряній рукавиці…
Заплющив очі.
— Руз? — прошепотів я.
І почув, дуже ясно почув голос Руз:
— Недді.
Якась незрозуміла інтонація… Страх? Чи то просто здалося?
Тієї миті я «побачив» її, не розплющуючи очей, хоч і неясно, розмито.
— Руз? — повторив я.
Якби ж сестра сказала, де вона!»
Едіт Патту, «Дитина Півночі»
Так, ця книга сповнена магії, але перш за все вона сповнена любові. Любов’ю тримається родина Руз, хоч і не завжди стосунки в ній безхмарні. Любовно виписує, змальовує авторка геть усіх персонажів, робить їх живими та гідними читацького співчуття — зачаклованого принца Карла і маленького троля Тукі, хоробру та чисту серцем Руз і саму тролячу королеву. І Руз, і королева прагнуть любові — кожна бореться за неї так, як уміє. Але котра з них переможе в цій боротьбі?
«Тролячі танці теж були мало схожі на ті, що їх танцювали в Ньйорді. Розбившись на пари й зчепившись ліктями, тролі перебирали ногами, рухаючись то в один бік, то в інший, немов краби.
А тоді я побачила його — і решта думок просто вилетіла з голови.
Я не бачила його обличчя з тієї ночі, коли облила того чоловіка гарячим воском. Троляча музика враз перестала дратувати мене, немов її приглушили; я відчула дивне поколювання шкіри…»
Едіт Патту, «Дитина Півночі»
Одним словом, якщо ви купили цю книгу своїм дітям, не дивуйтеся, коли, розгорнувши її перед сном «на дві хвилини просто подивитись», отямитесь далеко за північ, жадібно ковтаючи сторінка за сторінкою в надії дізнатися — а що там далі?
А якщо ще не купили — переходьте за посиланням і ви не пожалкуєте!
Юліта Ран
Письменниця, драматургиня
