Моє знайомство з манґою почалося несподівано й на високих обертах. Зайшла, як то кажуть, одразу з козирів: «Привид Києва» Мацуди Джюко в перекладі Тимура Сандровича. А невдовзі й «Позивний Кіт». Пропоную познайомимося з титанами ближче. Я підготувала коротке інтерв’ю творців безумовного книжкового бестселеру 2022 року. І Мацуда-сан, і пан Тимур люб’язно погодилися відповісти на запитання. Отже.

Запитання для Мацуди-сан

- Чи цікавилися ви подіями в Україні до початку повномасштабного вторгнення?

Я почав стежити за Україною десь приблизно з кінця 2021 року, коли підвищилася імовірність вторгнення. До того я не дуже звертав увагу на Україну.

- Що підштовхнуло вас звернути увагу на війну після 24.02.22?

Після 24 лютого я дуже зацікавився, тому що це була історична подія.

- Звідки ви узнали про Привид Києва? Чому почали малювати манґу?

Я дізнався про Привида Києва наступного дня після початку війни, з новин. Вирішив намалювати ілюстрацію й опублікував її в соціальній мережі. Вона стала дуже популярною (переважно в Японії). В травні (2022 року) мав відбутися захід для приватних видавців, пов’язаний із манґою (Comitia), тож я вирішив додати до ілюстрації сюжетну лінію.

- Ви вирішили продовжувати й створили Позивній Кіт. Чому? Що стало поштовхом?

Ця історія також була у новинах і мала цікавий сюжет, тому я намалював одну ілюстрацію й опублікував її в соціальній мережі. Згодом з’ясувалося, що манґа «Привид Києва» стала дуже популярною, тому я вирішив намалювати манґу і на основі цієї історії.

- За якими критеріями обирає історії для циклу?

Основні критерії: наскільки історії цікаві, наскільки їх легко зрозуміти.

- Ви широко відомі в Україні. Як ви ставитесь до своєї популярності?

Я досі не можу в це повірити.

- Які у вас враження щодо співпраці з українським видавництвом?

Я здивований швидкістю їхньої роботи. Також я багато чого у них вчуся, тому що у них гарне відчуття дизайну, і вони ніби «доповнюють» те, чого мені бракує.

- Ви б хотіли відвідати нашу країну після війни?

Я майже ніде не був за кордоном, але зараз я найбільше хотів би відвідати саме Україну.

Запитання для Тимура-сан

- Чому серед багатьох мов ви обрали саме японську?

З 1 по 6 клас я навчався в ліцеї, де одним із предметів була японська мова. Тому коли вибирав спеціальність у виші, вирішив піти на «японську мову», досвід вивчення якої мав раніше. Якось так склалося само собою.

- Після стількох років праці перекладачем (до речі, скільки років ви перекладаєте?) які твори найулюбленіші?

Письмово перекладати з/на японську я почав ще на старших курсах в університеті (тоді це були патенти з англійської на японську, здається), це 2006–2007 рр. З 2008 по 2021 роки я жив в Японії, регулярно займався перекладами, але то були не художні тексти, а переважно переклади на замовлення для перекладацьких компаній, наукових установ найрізноманітнішої тематики від інтерв’ю, інструкцій, виступів на конференціях і до текстів про, наприклад, радіацію.

Після повернення в Україну у 2021 році я перекладаю і художню літературу, хоча поки що видали тільки манґу. Якщо говорити про улюблені твори з перекладених мною, то це манґа «Ґаннібал» і, звісно, дві манґи Мацуда Джюко. А з (поки що) неперекладених люблю Харукі Муракамі, та інших сучасних японських письменників, менш відомих в Україні (Котаро Ісака, Кейґо Хіґашіно та інші).

- Що б хотіли перекласти українською?

Якби я міг вибирати, то передовсім переклав би оповідання та есеї вищезгаданого Харукі Муракамі. Також майже не представлені українською японські автори останніх 50–60 років, а там дуже багато цікавого. Варті уваги і середньовічні трактати з бойових мистецтв.

- Що для вас найскладніше в перекладах з японської?

Японська мова і за граматичною структурою, і за лексичним і фонетичним складом відмінна від української, має свою доволі специфічну образність. Напевно найскладніше — підшукувати відповідники японських виразів в українській, але це процес, завдяки якому я щоразу дізнаюся щось нове про обидві мови.

- А що найулюбленіше?

Порядок слів у японській мові теж відмінний від української, дієслово зазвичай розташоване в кінці речення. Мені подобається в голові «розкручувати» з кінця японські речення, переробляючи їх українською мовою — така своєрідна «гімнастика для мозку».

- Хто ваші найулюбленіші автори?

Безперечно це Мацуда Джюко! Але також вже згадуваний мною Харукі Муракамі (маю майже всі його книжки, видані японською).

- А перекладачі? (не обов’язково з японської)

Захоплююся перекладами японських поезій Івана Бондаренка, прози — Івана Дзюби. З інших перекладачів — Миколою Лукашем, Григорієм Кочуром.

- Як вам працювалося з Мацудою-сан?

Спочатку ми спілкувалися через співробітницю Посольства України в Японії (Інну Ільїну), потім  безпосередньо обмінюючись мейлами. Мацуда-сан завжди уважний, швидко на них відповідає, виконуючи різноманітні прохання або відповідаючи на запити від української сторони.

- А з видавництвом?

Все оперативно, змістовно й цікаво. Сподіваюся на подальшу співпрацю в майбутньому.

Проєктна менеджерка

Катерина Новак