Ім`я Андрія Кокотюхи добре відомо усім любителям сучасної української книги, а найбільше – шанувальникам детективного та пригодницького жанрів.

У доробку письменника – більше 90 книжок, усі вони продаються значними накладами, на продовження серій чекають сотні палких шанувальників.

Тож не дивно, що ми з особливим хвилюванням презентуємо новий цикл від Андрія Кокотюхи – «Детективи звідусіль», який буде складатися з серій «Лісовий детектив», «Піднебесний детектив», «Підводний детектив» та «Підземний детектив». Це перший такий великий цикл детективів для дітей в Україні, унікальний, можна сказати.

Перед виходом друком першої книги ми поспілкувалися з паном Андрієм. Про що говорили? Про детективи, звичайно.

Переповідаємо вам нашу бесіду, упевнені, вам буде цікаво.

- Пане Андрію, детектив для дорослих і детектив для дітей – що складніше писати і чому?

- Для дітей взагалі писати складніше. Принаймні, такому, як я – для якого цікава історія важливіша за дидактику, спроби стати великим татом-вихователем для всіх дітей. А також дуже важливо уникати пафосу й сюсюкання, знецінення дитини, применшення її значення, ваги, втручання в її власний Всесвіт та простір. Проте саме детектив як жанр і дозволяє позбутися всієї цієї шкарлупи. Бо він уже створений для того, аби показати, що таке добре, що таке погано. І що перемагати хитрого ворога може лише той, хто вміє давати собі раду й готовий відповідати за слова, вчинки, визнавати помилки. До всього, детектив для дітей – це детектив специфічний. Без убивств та кривавих сцен загалом, які я дуже люблю. Розуміючи це, намагаюся брати динамікою оповіді та захопливим сюжетом.

- Ваш перший твір, виданий широким накладом, який? Коли зрозуміли, що письменство – це саме те, чим хочете займатися в житті?

- Першою книгою була «Шлюбні ігрища жаб» у 1996 році, її наклад в 5000 примірників розпродався за рік. А після того почалася велика криза у системі книгарень, яка зараз ще більш поглибилася у зв`язку з війною. Проте навіть у цій ситуації я переконаний: за нормально розвиненого ринку книги мого авторства можуть продаватися по 1 мільйону примірників кожна нова. Ось це я розумію «широкий наклад» у країні з кількома десятками мільйонів населення. І тоді я нарешті зрозумію, що письменство для дорослого мужчини з вищою освітою – професія, а не хоббі. 

- Детективи, напевно, найпопулярніший літературний жанр. Ви особисто читаєте детективи? Хто ваш улюблений герой-сищик?

- Я б уточнив: детективи і мелодрами, якщо говорити про розвинені ринки. В Україні це фантастика і мелодрами, якщо говорити про спеціалізацію авторів. А от читачі переважно обирають детективи після історичних романів перед мелодрамами. У читацьких вподобаннях фантастика не на перших місцях. Тобто, українці читачі детективів, але не виробники. У Франції на Міжнародному фестивалі детективної книги в місті Ліон я представляв Україну вперше за всю його історію. Тим часом Францію там представляло 80 авторів – і це явно не всі.

Звичайно, детективи читаю. Улюбленого героя-детектива нема. Це означає прив`язати себе до якогось ідеалу й зупинитися в розвитку. Проте поки що найбільше подобається Гаррі Голе, герой циклу романів нуар норвежця Ю Несбе. Скандинавські автори загалом подобаються дедалі більше. 

- У видавництві «Ранок» вийшла друком перша книга циклу «Детективи звідусіль». Там справу розслідує лісовий детектив вовчик Макс. Привідкрийте завісу – яких ще детективів і звідки нам чекати в цьому циклі? Скільки взагалі планується книжок?

- Можна навіть високо підняти завісу: буде чотири цикли «Детективів звідусіль». Це – Лісовий, Піднебесний, Підводний та Підземний. У кожному циклі різні герої з різними історіями. Вовченя Макс – приватний сищик, класична історія. А вовка обрав, томі що саме вовки вважаються лісовими хижаками, а не поборниками закону й порядку. Ламати цей стереотип – історія Макса. Піднебесний детектив – горобець Куций. Це сищик мимоволі, швидше втручається в небезпечну для друзів ситуацію, аніж діє системно. Куций – це випадковий перехожий, готовий заступитися за скривджених. Підводний детектив – трошки з фантастикою. Адже його герой карась Юрась – риба річкова. Яку привчили жити в морській воді й випустили в море, де він опинився в зовсім іншій обстановці. Юрась у своєму циклі – аналог патрульного поліцейського. Нарешті, підземний детектив – теж класика, але вже типово поліцейської історії. Бо кріт Сліпко – старий втомлений лінивий підземний поліцейський. Якого постійно змушує діяти жвава онучка Неллі. А скільки планується книжок – вирішувати читачам. Скільки треба – стільки буде. 

- Знаємо, що ви багато та невтомно працюєте. А як любите відпочивати від роботи? Чим займаєтеся у вільний час?

- У вільний час намагаюся читати, ходити в кіно й загалом вести якійсь спосіб життя, який сприяє спілкуванню, розширенню кола знайомств.

- Що складніше – вигадати сюжет детективу чи власне описувати події в творі сторінка за сторінкою?

- Сюжет вигадати не складно, це робиться перед сном або в гарячій ванні. Складніше не повторитися і потім – розвинути його, а не розтягнути, аби книжка виглядала товстішою.

- Уявіть себе персонажем книги. Що це за книжка та хто цей персонаж?

- Я в своїй уяві швидше персонаж коміксу, який має необмежені можливості й ресурси. До всього – загострене відчуття справедливості. Наприклад, Бетмен. А ще краще – Дедпул, він веселий і зовсім не політкоректний.   

З паном Андрієм спілкувалася паблішер дитячої літератури видавництва «Ранок»

Олена Носоненко