Так ми познайомилися з паном Водицею.
Про що книжка
У книжці йдеться про Хлопчика, який захворів і якому лікарка сказала пити багато води. Інший головний герой ― пан Водиця ― приходить на допомогу та потрапляє з кухля всередину Хлопчика, щоб розповісти чим саме займається вода в людському тілі.
Перша зупинка ― шлунок. Де пан Водиця допомагає шлунковим сокам розщепити їжу, а точніше «гидоту», якої Хлопчик останнім часом забагато їв (привіт, корисне харчування).
Далі пан Водиця вирушив у кишківник, штовхаючи ним рештки їжі та розповідаючи заразом про те, як частина його всотується в кров і розноситься організмом.
Ну і нарешті постає питання: як панові Водиці вийти з хлопчика? Але відповідь доводиться відкласти, адже Хлопчикові кортить у туалет.
Власне, це і є відповідь, адже хлопчик бачить в унітазі пана Водицю, але чомусь жовтого. Той розказує, що чим більше пити води, тим світлішим він буде «на виході». (Спойлер: ми тепер щоразу, коли пісяємо, дивимося на колір пана Водиці і біжимо відновлювати запаси втраченої води.)
Далі пояснюється, куди ще дівається вода з організму і як її поповнити. Ну і бонус у кінці ― цікаві завдання-експерименти: робимо лимонад та дивимося, як папір фільтрує воду, за аналогією о наших нирок.
Які результати?
Почну з того, що герої книжки викликали у дитини захват. Усі: пан Водиця, Хлопчик, його друг Гусак, коти й собаки, які були присутні під час пригоди, і особливо (не запитуйте чому, бо я не знаю) ШЛУНКОВІ СОКИ. Репліки героїв син майже всі знає напам’ять і виголошує їх, поки я читаю основний текст. Також у нього з’явився друг Гусак (щоправда це фігурка Дональда Дака з LEGO), а себе син асоціює з Хлопчиком.
Воду ми тепер п’ємо щодня без нарікань, а іноді ― навіть із завзяттям (як казала вище ― коли пан Водиця здається занадто темним).
Після такого успіху я замовила ще три книжки серії «Світ пана Водиці». І кожною залишилася дуже задоволена. А син і поготів, адже головні герої (Хлопчик, Гусак і пан Водиця) лишилися ті самі.
Три книжки серії це: «Як народився пан Дерево», «Навколо світу з паном Водицею» та «Школа шторму від пана Водиці». Якщо з першими двома все більш менш зрозуміло (хоча і там є сюрпризи), то третя книжка стала для мене відкриттям.
У «Школі шторму від пана Водиці» ідеться про те, як Хлопчик і Гусак на човні вирушили в море. Нехтуючи попередженнями про те, що насувається шторм, друзі запливли занадто далеко, через що пан Водиця вирішив їх провчити. Він зі своєю подругою Повітряною пані почали здіймати хвилі. Однак пані не на жарт розійшлася і спричинила справжнісінький ураган.
Здивувало мене те, що кожний розворот книжки змальовує один зі станів моря та сили вітру за шкалою Бофорта (я навіть залізла у Вікіпедію, щоб почитати про неї додатково). Усе починається з мертвого штилю, або нуля балів за шкалою, коли навіть дим з димаря здіймається в небо рівненьким стовпчиком, а завершується ураганом у дванадцять балів, коли все довкола летить шкереберть. Я обожнюю дитячі книжки, у яких дізнаюсь щось нове для себе.
Отже, я раджу всім батькам дітей від трьох до семи років так точно, а може, й старше, звернути увагу на цю серію. А видавцям ― творити більше схожих книжок.
Анна Булгакова
Редактор ВГ "Читайка"
