Я виросла на книжках, які можна було знайти в крихітній дитячій бібліотеці на початку «нульових». Усі переліки літератури «на літо» прочитувалися від А до Я (включно з «додатковою літературою»). Решту часу блукала між полицями, шукаючи, що впаде в око. Але пригадую, що саме «тієї», улюбленої книжки, у мене довгий час не було. (Згадався хіба що «Володар перстнів» у короткому викладі від видавництва «Школа», якого я перечитала мільйон разів і не хотіла віддавати назад. Бачили такі?) Не думайте, що я перебирала книжками, але нестача чогось незвичайного, що вразило б і запам’яталося, відчувалася.
Дівчинці, яка носилася з повними жменями жаб, любила чорних котів, зітхала на повний місяць, мріяла побачити привида й безбожно мазюкала очі чорним, коли мама не бачила, хотілося чогось «не такого». Чогось незвичайного і страшного.
Так сталося, що «Історія з пророцтвом» була першою дитячою книгою, яку я переклала, і першим моїм проєктом у «Ранку». «Невеликий підлітковий нуар-детектив», — пише мені Катерина Новак на початку лютого. Підлітковий. Нуар. Детектив. Погляньте лише на це божественне поєднання слів! Бачили колись, як у котів розширюються зіниці, коли пошелестіти перед ними обгорткою від цукерки? Ось так виглядала я. «Перша частина вже перекладена, тож погляньте, чи вам сподобається», — продовжує Катерина. Мені пропонують підлітковий нуар-детектив і запитують, чи мені сподобається?! Якби можна було висмикнути текст із віртуальних рук Катерини й почати перекладати в маршрутці, так би й зробила. Але треба, мабуть, хоча б відкрити файл: «Віолета Вейль — трунарева дочка». «Дуже подобається», — пишу, не читаючи далі. «Ви почитайте, а раптом не піде», — наполягає Катерина, навіть не уявляючи, мабуть, наскільки я применшую свій ентузіазм у повідомленнях, намагаючись здаватися стриманою і професійною.
Удома на мене чекав ще один сюрприз, коли я, проглядаючи першу книгу, відкрила слово від авторки, де в око мені впала подяка фінському симфонічному метал-гурту Nightwish — вірите чи ні, моєму улюбленому в підлітковому віці. Не схоже на збіг, тож, може, доля? ;) Виявилося, що ми з Софі Клеверлі, яка на шість років старша від мене, живучи в різних країнах усе-таки потрапили в одну андеґраундну музичну хвилю. До речі, ось вам ексклюзивна інформація: ви знали, що на образ Віолети її надихнула пісня Harvest гурту Nightwish? Я знаю це, бо вирішила написати Софі незадовго після того, як закінчила роботу над перекладом — подякувати за книгу й дорікнути, що вона не написала її раніше, коли маленькій мені нічого було читати (хоча, знову ж таки, вона не набагато старша від мене, та й я насолодилася книгою аж ніяк не менше від того, що прочитала її вже дорослою).
Мабуть, ви помітили, що я дещо пропустила — я не писатиму про весну й те, як перекладала цю книгу. Скажу лише, що переклад «Історії з пророцтвом» — це перше, за що я змогла взятися, коли оговталась у березні, та й то, мабуть, лише завдяки моєму захопленню книгою. Не знаю, чи змогла б я у той час вкласти душу в щось безхмарно-сонячне. Мені гірко від того, що багатьох українських дітей уже не злякаєш історіями про привидів, але я маю надію, що Віолета — дівчинка, яка йде пліч-о-пліч зі світом мертвих, але розуміє, наскільки важливо не втрачати жаги до життя, надихне когось із них. Про це ми з Софі теж говорили, і її слова підтримки та віра в нашу незламність на той час були мені дуже потрібними. Тоді мені не вірилося, що я колись триматиму перекладену книгу в руках і що вона буде комусь потрібна.
Але її варто було закінчити. Для хлопців і дівчат, які нудитимуться у мирних містах і селищах, шукатимуть щось «не таке» у крихітних дитячих бібліотеках. В одній такій на Житомирщині Віолета Вейль обов’язково з’явиться.
Анна Цвіра
перекладачка
