- Мамо, сьогодні був диктант. І я наробив помилок.
Придивляюся до очей дитини, який погляд: засмучений? наляканий? збентежений?
Закидаючи портфель на стілець:
- Три, я зробив усього лише три помилки, уявляєш?
І щебетливо продовжив розказувати про свій шкільний день.
Видихнула. Як добре, що він не лякається помилок.
У більшості вже не лякається. Щоразу ми над цим працюємо – правильним сприйняттям помилки.
Коли на батьківських зборах вчителька сказала, що протягом року не буде оцінок, а можливо їх приберуть взагалі, я зраділа. І щиро здивувалася, коли більшість батьків говорили «а як же без оцінок, як ми тоді знатимемо про успіхи дитини». Щоб дізнатися про рівень засвоєння знань дитиною, достатньо побути поряд, коли вона виконує завдання: розв’язує приклади, читає, пише вправи з мови. Погортати її зошити, подивитися, які виправлення. І так, якщо є потреба – приділити час і позайматися з нею разом. Ви ж бо були поряд, коли дитина робила перший крок? Говорила перше слово? І мотивували її продовжувати.
Рідні переказували: у мій перший крок, що був зроблений на вулиці, я впала у траву і злякалася. Жодна іграшка у світі не змусила наступні півроку зробити другий крок.
Схожі емоції переживає і дитина, коли робить помилку і боїться. Їй страшно робити ще раз, якщо вона знає, що її негативно оцінять, нею будуть незадоволені, однолітки сприйматимуть цю ситуацію як невдалість.
Як же прибрати страх помилки?
Перестати критично оцінювати дитину.
Як би вона не виконувала завдання, спочатку треба підбадьорити. Дитина виконала так, як могла на даний момент. Замініть «ти тут зробив неправильно» на «давай перевіримо розв’язання цього приклада, чи не може бути іншої відповіді», «ці літери краще з’єднувати ось так, як показано на зразку – так буде легше писати й зрозуміліше» тощо.
До продовження навчання мотивує відчуття успіху, яке легко створити визнанням.
«Це класно, що ти зробив помилку! Адже твій мозок може розвиватися далі».
«Круто, що ти зробив помилку. Не викидай згадку про неї, адже це нагадування про те, що сьогодні ти навчився чогось нового».
Допомагати дитині.
Страх на шляху до досягнення мети чи здійснення бажання – найбільша драма у житті людини. Створюйте атмосферу цікавості й допитливості! Це найсильніший мотиватор в навчанні. Дослідницька поведінка – природна потреба людини необхідна для виживання. Знову згадайте маленьких дітей: вони досліджують усе постійно й різними способами. Завадити їм може лише дорослий.
Чи знаєте ви, що певні процеси росту у мозку відбуваються тільки тоді, коли ми помиляємося? Мозок створений природою, щоб увесь час вчитися. Коли ви робите усе правильно, ваш мозок не розвивається. Коли ви помиляєтеся, мозок отримує нову інформацію, трансформується, створюючи нові нейронні зв’язки і нові можливості для наступного навчання. Але нам приємно вчитися, коли процес організований раціонально.
Чи знаєте ви, що саме завдяки помилці з’явився
- напій Кока-кола. Спочатку був винайдений сироп з листків південноамериканської рослини «кока» і африканських горіхів «кола», який мав тонізуючі властивості. Мікстура була гарна на смак. Продавець, що розбавляв сироп, переплутав крани та налив замість звичайної води газовану. Так вийшов улюблений напій.
- м’який пластилін. Він виник у спробах створити чистячий засіб для шпалер. Пізніше його стали випускати як дитячу розвивальну іграшку.
- суперклей. Насправді виник під час експериментів зі створення міцного пластику і дуже засмутив свого винахідника, бо намертво склеїв усі предмети в лабораторії.
- снек картопляні чіпси. Відвідувач одного з ресторанів у Нью-Йорку повертав смажену картоплю декілька разів через крупно нарізані, на його погляд, шматочки. Кухар ресторану розсердився і нарізав картоплю товщиною з папір та підсмажив в олії до хрусту, на додачу добряче присипавши сіллю. І страва прийшлася до смаку.
Співзасновниця ТМ "АРТ"
Видавчиня, автор проєктів для розвитку
і виховання дитини,
Наталія Коваль
Видавчиня, автор проєктів для розвитку
і виховання дитини,
Наталія Коваль
