«Як би ви до цього не прийшли, незалежно від ваших переконань, література кидає вас у бій. Писати — отже, саме таким чином прагнути свободи. Відколи ви вирішили це робити, вимушено чи за власним бажанням, — ви ангажовані. Ангажований на що? — здивуєтеся ви. Відповідь проста: захищати свободу».
Жан-Поль Сартр
Я десять разів починала цю статтю. Адже, повірте, у мене є що сказати на тему письменництва. Та жоден початок не здавався мені довершеним. Цей також ні. Але це той варіант, на якому я зупинилася після тривалих роздумів – бо, власне, треба було нарешті якось почати.
Знайомі вам подібні думки? Відчували щось схоже, «зависаючи» над рефератом чи курсовою роботою? Над діловим листом? Чи, може, над твором у школі? Мабуть, що так.
Напевне, більшість людей, які володіють грамотою і вміють писати, відчували страх чистого аркушу і сумніви: чи не вийде написане безглуздим або банальним? Хтось зможе оцінити мій текст гідно? Хтось узагалі зрозуміє те, що я хотів сказати? Хоч комусь сподобається написане мною? Чи вийшло в мене передати повною мірою емоції та думки? І так далі, і тому подібне – цим сумнівам і страхам кінця-краю немає. А! Ще ж синдром самозванця, ну як я могла про нього забути?
— Коли я минулого разу прийшов до вас за порадою, чому ви відповіли: «Займися чимось іншим, облиш прагнення стати письменником»?
Фоулз зітхнув.
— Тому що це не робота для людей зі здоровим глуздом. Це робота для шизофреніків.
Ґійом Мюссо «Таємниче життя письменників»
Однак у світі постійно знаходяться диваки, які долають свої страхи і намагаються висловити думки якомога точніше, а емоції – якомога яскравіше. Деякі з цих диваків мають мільйонні наклади і багатотисячні роялті. Проте більшість не може прожити з гонорарів за свою письменницьку діяльність і має ще й іншу роботу. Чудово, якщо це робота викладача, редактора, журналіста чи ще якась, пов’язана зі словом. Але буває, що й ні. Буває, що ти взагалі не маєш ані часу, ані можливостей писати, бо в тебе троє дітей, дві роботи, іпотека і город.
Але ти все одно пишеш, пишеш, пишеш. Бо просто не можеш цього не робити.
Перше, що повинен зробити письменник, — це знайти інше джерело доходу.
Еллен Гілкрист
Еллен Гілкрист
Звісно, що зараз, коли письменництво, як і багато інших творчих та інтелектуальних занять, набуло певної десакралізації і стало масовим, книги не обов’язково видавати у видавництвах. Можна обмежитися власним блогом чи викласти тексти на якомусь із безлічі тематичних сайтів, форумів та інших інтернет-ресурсів.
Але так чи інакше письменниками рухає одне бажання: розповісти свою історію. Іншим людям чи абстрактному «світові». Відчайдушно викрикнути її в порожнечу чи лагідно прошепотіти на уявні вуха слухачів. Розповісти у будь-який спосіб і за будь-яку ціну.
Бо ніщо не зупинить ідею, час якої настав, і так саме ніхто не зможе утримати всередині себе слова, які мають бути написаними, тобто висловленими.
Що сталося б з літературою, якби справа її не захищалася? У нас є свій касаційний суд — це майбутнє. Щасливий той, хто може постати перед ним.
Оноре де Бальзак
Юліта Ран
Письменниця, драматургиня
Письменниця, драматургиня
