Її вважають знаковою постаттю в українській культурі, на її честь названо не лише вулиці, а й астероїд. Вона ініціювала створення літературного гуртка «Плеяда», знала сім мов та ввела в українську слово «промінь». Творила не лише геніальні вірші, драми, а й прозу. Вона — Лариса Косач, відома як Леся Українка.

«Мені легко було вийти на літературний шлях, бо я з літературної родини походжу», — згадувала сама письменниця. На сімейних вечорах у родині Косачів часто грали в літературні ігри. Так з’явилася «Канапка», що згодом стала основою найбільшого оповідання Лесі Українки «Жаль». Або ж «Місто смутку», що народилося після спостережень авторки за душевнохворими під час гостювання в дядька — завідувача психіатричної лікарні. Не менш цікаві й експерименти Лесі Українки з жанрами й сюжетами.

Представлена добірка охоплює понад двадцять прозових творів різних періодів. Зокрема, дитячі «Метелик» та «Біда навчить», реалістичні «Школа» й «Така її доля», неоромантичні «Голосні струни» та «Помилка. Думки арештованого», в улюбленій манері «від автора» звучить «Над морем»; є ще й кілька незавершених нарисів, як-от «А все-таки прийди!», «Одинак» чи останній твір письменниці «Екбаль-ганем»...