Коли перетворити хобі на роботу — а художній переклад як явище захоплював мене ще з дитинства завдяки легендарним «Альфу» та «Поліцейській академії» — з одного боку ніби і не працюєш зовсім, а з іншого тільки цим і займаєшся. А як багато перекладати, стикаєшся із безліччю підступностей, тягаючись із мастодонтами думки, авторами пізнавального наукпопу і навіть творцями ненав’язливого чтива. Та по-справжньому відчуваєш виклик, узявшись за цикл.

Це вже зовсім інша вагова категорія і новий рівень занурення в художній всесвіт. Це — випробування на міцність і першокласний тренажер для мозку. Скільки імен, подій та сюжетних поворотів треба запам’ятати й узгодити! А у випадку з історичною прозою не плутати правду з вигадкою теж буде не зайве.

Власне, усе це про роботу над «Саксонськими хроніками». Окрім того, що надзвичайно захоплива та епічна, це ще й напрочуд пізнавальна серія пригодницьких романів, дія яких розгортається на широченному історичному тлі. Ці книжки приносять не тільки неймовірну читацьку насолоду а й добряче прокачують ерудицію. Приміром, завдяки ним ви краще зрозумієте, чим Англія відрізняється від решти Британії; ким були ті вікінги, про яких усі ніби й знають, але, по суті, не знають нічого; як християнство посприяло просуванню науки і прогресу та безліч інших цікавинок, як-от звідки пішло слово «шериф».

Лексика й реалії тут — узагалі окрема історія, адже лише швидким гуглінням не обійтися. В роботі доводиться багато ритися в енциклопедіях, історичній літературі та різних версіях перекладів давніх текстів, а часом навіть робити свої. На додаток ще й багато читати вітчизняної та світової класики в еталонних перекладах, щоб лексикон не іржавів і максимально відповідав першоджерелу. Не обходиться і без створення неологізмів, а це — честь, яка випадає не кожному. Ось наприклад, слово «viking» початково було дієсловом, що означає «чинити розбій», і в творі застосовується в цьому значенні. Так у перекладі з’явився термін «вікінгувати». На новаторство, звісно, не претендую, але, здається, раніше таке слово мені не траплялося.

Непогано допомагає й екранізація циклу — серіал «Останнє королівство», що дає змогу такому ледацюзі, як я, швидко вхопити основні сюжетні віхи і запозичити дещо з перекладу (офіційний присутній у формі субтитрів). Окрім того, в процесі роботи відкрив для себе ще один цікавий серіал — «Вікінги», перші три сезони якого виходили колись на телебаченні й перекладені гарно і влучно. Однозначно раджу до перегляду, надто зважаючи, що там ідеться про події, які передували сюжету «Хронік»: початок завоювання Британії данами під проводом легендарного Раґнара Лодброка, про чиїх синів ідеться уже в романах.

Окремо хочу виділити блискучу редактуру, виконану Романом Трифоновим, першокласним редактором, перекладачем і знавцем середньовічної історії, з яким у нас склалася добра команда. Легким помахом руки він додав тексту плавності й чарівності, яких очікуєш від подібного твору. Тісна зв’язка перекладача і редактора — запорука вдалого тексту, здатного причарувати з перших сторінок. На мою нескромну думку, нам це вдалося.

Наразі маємо перші два томи серії з тринадцяти романів, і робота кипить надалі. Об’єм великий, теми серйозні, зате хто подужає, тому буде кайфу на роки вперед. Ще й кругозір неабияк розширить і зможе козирнути цікавим історичним фактом у культурному товаристві. Для мене ж це праця хоч і забарна, та задоволення величезне, тож сподіваюся, читачі поділять мій захват. Словом, читайте книги, від них розумнішають.

Вікторія Білан,

помічниця провідного редактора  ВГ «Читайка»