ще в лютому минулого року я познайомилася з цікавезною першою частиною, але після того я прочитала безліч цікавих книг, знайшла багацько нових улюблених історій. І от, коли я брала в руки другу частину, я й не здогадувалася, що зможу їй сміливо поставити гарну оцінку, але тепер, прочитавши її, згадавши персонажів, стиль авторки, я оцінюю її в 10/10 🥹❤️‍🔥 з часу подорожі Імоджен та Мері до Ярограда минуло вже декілька місяців, багато годин проведених з психотерапевтом, багато виплакано сліз, через те що їм всі не вірять💔 Все оточення запевняє їх, що ніяких дверей через, які можна потрапити в чарівний світ - не існує! І якщо старша з сестрер, Імоджен, прийняла обставини, то Мері досі намагається всім довести свою правду👩🏼‍🦰 А коли неподалік готелю в якому вони відпочивають, знаходиться сад через який вони мали можливість потрапити до Ярограду - приховувати правду від дорослих стає все важче. Та одного дня дівчата знаходять в ньому свого давнього друга - скшета на ім'я Зуби🥰 * він був моїм улюбленим персонажем у першій частині та першій половині другої (далі я почала все ж надавати перевагу головній героїні😉) І зрозуміло, що вони біжать за ним та сутінковою нетлею, аби знову потрапити до Ярограда, але не з метою знову прожити неймовірні пригоди, а з бажанням швиденько сфотографувати невідомий дорослим всесвіт та довести, що вони мають рацію, але не так сталося, як гадалося... Хлопець їхньої мами, Марк, вирішив прослідкувати куди прокрадаються дівчатка, але коли вони пройшли крізь двері і вже збиралися виходити їхній "вітчим", який непомітно прокрадається за ними перечіпляється через палицю і двері зачинилися, а їх не відкриє ніщо інше як сутінкова нетля!!😔 І коли діти та Марк потрапляють в інший світ молодшу сестру викрадає безжальна красуня Аннешка, яка як і в першій частині готова на все, аби здійснилося передбачення, яке напророчила відьма Очі (в цій частині нарешті почнуть розкривати і її образ). це було...НЕЙМОВІРНО ЗАХОПЛИВО!!🥹🤌🏻 я вже давно не зустрічала таких затишних та комфортних історій 🤩

Навіть не уявляю ,що може піти не так … Прочитавши другу частину «Зоряного годинника» ,я зрозуміла ,що повернулася у світ магії та дивовижних подій.Спершу книга давалася мені надто важко,місцями було іноді нудно ,проте це лише на перших сторінках.Згодом після того ,як прочитала книгу,я зрозуміла ,що герої стали для мене рідними ,я стала частинкою цих пригод. Проблема ,яка описується у книзі мені по-справжньому знайома ,я можу зрозуміти Імоджен ,як старшу сестру ,на всі сто. Бо я сама переживала ідентичні емоції та ,навіть ,у її думках я бачила десятирічну себе. Книга побудова дуже легко ,оскільки ці маленькі розділи ,які швидко читаються ,справді читання буде прогресивнішим,швидшим. Мушу виділити ,що у книзі ,окрім теми сімʼї ,переживання після розлучення батьків ,ще є тема дружби. Тобто дружба між сестрами та королем Міро завʼязалася дуже несподівано ще в першій частині ,проте була справжньою і це мене втішало ,що дівчата не на самоті із своїми проблемами,а можуть поділитися з кимось. Кожен герой цієї книги ,начебто ,моє свої певно проблеми ,травми чи минуле ,яке не дає про себе забути. До прикладу ,Міро -це малий Король .Він ще зовсім дитина ,але дитинство закінчилося ,його батьки загинули і у всьому світі тепер не має йому справді рідних .Проте на кінці ,він вирішив свої проблеми та позбувся травм. Імоджен та Мері -це сестри ,які складно переживають розлучення батьків та появу нового члена родини. На останніх сторінках ,вони здружилися з Марком та разом пройшли усі випробування.Перла -це дівчинка ,з якою познайомилися сестри і вона дуже допомогла у пошуку загублених дітей. Батьки не сприймали її таланту щодо карт ,але ж проблема всього королівства вирішилася саме через те ,що вона добре орієнтувалася у просторі. Після цього батьки дівчинки почали серйозно ставитися до її захоплення. Аннешка -головна лмходійка книги ,яка на кінці теж МАЙЖЕ змінилася. Тобто усі герої книги різні та мають свої проблеми ,травми ,істоти тривоги ,але ця пригода змінила усіх і саме королівство .