Вітаємо вас, книгомани!
Ми дуже вдячні усім, хто ділиться відгуками про наші книжки, що ви з задоволенням читаєте! Ваші чудові фото та відео надихають нас, а огляди стимулюють шукати та видавати нові книжкові шедеври!
Продовжуємо ділитися найкращими з оглядів у нашому блозі. Сьогодні пропонуємо вам добірку рекомендацій для підлітків та молоді від книжкових блогерів з Instagram. Поринайте разом із нами у світ цікавих обговорень та відкривайте для себе нові книжки!
Нагадуємо, що кожного тижня ми розігруємо сертифікат на 200 грн за найкращий коментар, який ви залишаєте на сторінках товару на нашому сайті. Беріть участь, залишайте ваші відгуки та вигравайте нові книжки!
Всі фото та тексти у добірці авторські!
СТОРІНКА В ІНСТАГРАМ @_marichka_miracle_
Так вийшло, що цю книгу я прочитала в ліжку, здебільшого з температурою 38.5, коли мене морозило та ламало. Таким чином, першу частину я буквально пропустила через себе і відчула майже все те, що відчувала героїня - 15ти річна темношкіра дівчина на імʼя Лайла.
Лайла живе на хуторі Донецької області, в зоні АТО. Постійно стикається з булінгом в школі, мерзне в холодну пору, потерпає від принижень від байдужої матері-нарциса.
Найбільша мрія Лайли - зустріти батька, якого в неї ніколи не було, вибратись із хутора в зоні АТО та стати стюардесою.
Одного разу Лайла з матірʼю їде до Харкова, де буквально за одну ніч змінюється її життя і трапляється диво, мов у казці.
Книга читається легко, здебільшого як щоденник дівчини-підлітка. Перша частина напружує, викликає відчуття несправедливості та бажання притулити Лайлу до себе та позбутися нікчемної матері, втекти світ заочі. В другій частині читач видихає, ніби провалюється у міцний солодкий сон після холодної важкої ночі боротьби з відчуттям полегшення та віри в те, що мрії збуваються.
СТОРІНКА В ІНСТАГРАМ @tanya_good
«Хроніки Місяця», Марісса Маєр
Серія «Хроніки Місяця» від Марісси Маєр підкорила моє читацьке серденько 🌔💫
Чи то так ретелінги відомих з дитинства казок вплинули, чи то незвичний для мене фантастичний світ, але з кожною новою книжкою я закохувалася в героїв дедалі більше.
У Сіндер, яка понад усе бажала вирватися з власної вʼязниці, проте не кидала при цьому близьких і робила все від неї залежне, щоб їм допомогти.
У Скарлет, відчайдушну й гостру на язик. Вона йшла до своєї мети попри всі перестороги й страхи назавжди втрати найріднішу людину.
У Кресс, яка так щиро ніяковіла й раділа речам, здавалося б, звичним. Для неї все було новим, і це передавалося крізь сторінки.
У Вінтер, трохи дивакувату, але розумну й з великим серцем. Її доброта та відданість підкорювали щоразу.
Кожна героїня і кожен герой (так-так, я не згадала їх вище, але вони є😏 та ще й які🔥 чого тільки вартують Вовк і Капітан Торн) викликали в мені бурю емоцій.
Тож можу сказати, що ці чотири книжки однозначно варті вашого часу✨ Бо я свого, бачать зорі небеснії, не пошкодувала))
І ще хочу окремо відмітити оформлення. Кожна обкладинка, кожен зріз, картинки між «книгами» всередині – вони неймовірні 🌙🪐
СТОРІНКА В ІНСТАГРАМ @jannei._
«Інститут шляхетних убивць», Валерія Малахова
Інститут шляхетних дівчат сколихнуло три вбивства. Були б жертвами представниці факультету Троянд, вже був би скандал. А оскільки це всього лиш непримітні вихованки факультету Фіалок, то цим «нещастям» переймаються лише двоє – придворний некромант й слідчий маг. Адже єдине, що відомо про ці вбивства – це справа рук демона 👀 А, як відомо, клин клином вишибають, тож темні розуми цієї двійки осяяла світла думка: доручити розслідування демониці, яку свого часу вдалося приборкати, «поселивши» її в тіло останньої жертви та відправивши в лігво лиходія – прямо в Інститут.
[Не]свята Безодня! Я не чекала, що ця книга сподобається мені аж настільки! Я бралася за неї без жодних очікувань. Не раз обпікалася об красу обкладинок, за якими ховаються доволі посередні історії [а погодьтеся, тут обкладинка 😍], тож відкинула будь-які емоції.
*єдиний момент, який я чітко усвідомлювала: цю книгу орієнтовано на підліткову аудиторію ☝🏻 мені це усвідомлення дуже допомогло, тож рекомендую і вам мати це на увазі
Перше, з чим в мене склався total match, – манера викладу і стилістика! А гумор! Максимально мій! Помірний, доречний, з закидами на територію дорослого, але без перетинання межі.
Ще одна приваба книги – головна героїня. Ця демониця підкорила моє 🖤 своїм характером і його трансформацією. Так і чешеться язик навести вам декілька прикладів, але вони будуть спойлерними, тож 🤐
Якщо ж відкинути емоції в сторону, все ж були нюанси, до яких у мене були питання/побажання:
• імена героїв – хоч трісни вони не хотіли запамʼятовуватися: Таліна, Арейлас, Смерина, Шадрина, Лоїса, Шантон… Вони не складні, але вони весь час вилітали з моєї голови
• демонська ієрархія – в тексті все розкидано крупинками, а мені хотілося б бачити кращої цілісності [було б чудово якби був словничок з поясненнями]
• розвʼязка – мені було трохи зашвидко і не дуже епічно, але для підліткової літератури прийнятно
Хоч «Інститут шляхетних убивць» – це лише 1-ша частина трилогії «Слідство з демонічним елементом», вона дає відповідь, хто ж таки той Душохват. Однак лишає свої зачіпки для продовження, з яким я теж охоче познайомлюся 🙌🏻
СТОРІНКА В ІНСТАГРАМ @marifox.bonita
Одразу скажу, дилогія точно варта більшої уваги!
Я почала її читати після моторошного, химерного і дещо важкого роману Павлюка. І «Темна епоха» стала для мене як ясне сонечко крізь хмарне небо 🌤️
Дуже комфортна історія. І так, вона більше підліткова. Але, навіть мені, дорослій дівчині, було цікаво читати. А ця підлітковість проявилася в надто ванільній любовній лінії 😅 Проте взаємодія, спілкування і відносини між головними героями – це справді про здорові стосунки.
В самому сюжеті були прогалини і неточності. Наприклад, героїня має дар відчувати небезпеку щодо себе або близьких людей. Але, коли небезпека дійсно була, цей дар чомусь не спрацював 🤷🏼♀️😄 Та мені так комфортно і затишно було читати дилогію, що я на це не сильно звертала уваги.
Тож, мій висновок такий:
Якщо ви прочитали якійсь товстунець, морально важку книгу, то дуже рекомендую дилогію «Темна епоха». Затишне фентезі для морального відпочинку ✨
СТОРІНКА В ІНСТАГРАМ @alena.7712
«Усім хлопцям, яких я кохала…», Дженні Хан
«Можливо, це доля. Можливо, це все мало статися просто так, тому що... тому що це завжди мали бути ти і я».
Сюжет: Ларі Джин 17 років, вона ще ніколи не зустрічалася з хлопцем. Весь її досвід складався з декількох поцілунків та любовного зітхання по своїм обранцям. Дівчина писала листи, щоб поставити крапку в своєму коханні до них, по одному для кожного хлопця. Зберігала їх в таємному місці і вони ніколи не мали дійти до адресатів. Але щось пішло не так і життя Лари Джин раптово змінюється.
Мої враження: Це чудова книга, яку я радила би читати кожній юній дівчині. Той випадок, коли книга про підлітків абсолютно не дратує, а читається із задоволенням. Сім'я Каві викликає захоплення: стосунки між сестрами, їх розмови, спілкування з батьком. Ларі Джин прийшлося не легко, вона бачила перед собою ідеальний приклад старшої сестри, Марго та водночас мала і сама бути ідеальною для молодшої сестри, Кітті. Прикрий випадок, коли хлопці, яких колись кохала дівчина, отримали листи, спонукав її вийти зі своєї зони комфорту та нарешті перестати боятися стосунків. В книзі декілька любовних ліній, але найбільше мені сподобалась Лара Джин + Пітер 🥰 Ці перші стосунки такі милі, трохи наявні та романтичні.Скажу чесно, я за них вболівала і відкритий фінал книги мене не потішив...
Лара Джин +Джош, як на мене не мали майбутнього. Взагалі дивно, коли всі сестри закохані в одного хлопця 😏 Так і хотілося сказати, почекай ще трохи і підросте Кітті 😂 Поведінка Джоша була якась не адекватна, він звинувачував Лару Джин, що вона йому раніше не сказала, що кохала його, що це могло все змінити. Цікаво як? УДжоша, що очей не було? Він сам обрав Марго. Складалося враження, що хлопець просто хотів залишитися в їх родині, де йому було дуже комфортно.
Це дуже гарний підлітковий роман про перше кохання та перші стосунки. ♥️
СТОРІНКА В ІНСТАГРАМ @roman_booklover
«Безсоння для двох», Сара Дессен
«... Важливо, не скільки разів ти впадеш, а скільки разів встанеш і знову сядеш на велосипед . Якщо друге більше за перше, то все чудово».
«Ніколи не пізно повернути собі щасливе дитинство».
Якщо шукаєте, щось прочитати для відпочинку, то цей роман - саме те, що потрібно.
Попри усю легкість сюжету, цей твір глибоко психологічний, мотиваційний а ще сповнений позитиву.
Оскільки події розгортаються протягом літа, то вся атмосфера доволі відпочинкова. Хоча на фоні фантастично красивих краєвидів околиць невеличкого містечка на березі океану в США, життя вирує не лише у розвагах та різних видах відпочинку, а з усіма різноманітними проблемами.
Що сподобалося найбільше -
✅ Класно виписані особистості головних героїв . Вони такі реальні і так класно виписані 🔥.
Інколи складається враження, що читаєш про друзів, яких знаєш уже давно.
✅ Ідея твору
Сюжет :
Головна героїня закінчила старшу школу і завдяки своїй наполегливості в навчанні вступила до престижного університету. Оден (а таке нетипове ім'я дав дівчині батько) усі роки шкільного життя вчилася зранку до вечора, щоб завоювати прихильність матері, хоча це було безуспішно.
Вона ніколи не мала подруг і щасливого дитинства. Батьки постійно сварилися ввечері, коли думали, що вона вже спить. Тому дівчина майже перестала спати, щоб перешкодити сваркам і розлученню. Але це їй не вдалося.
І цього літа, перед університетом, нова дружина батька запрошує її в гості.
Оден після довгих вагань погоджується. Та в гостях з перших хвилин все не так, як вона собі уявляла, плануючи майже весь час провести за підготовкою до першого року навчання в університеті.
Це літо кардинально відрізняється від усіх попередніх.
Так багато всього відбувається...
Цей роман про дорослішання, проблеми у спілкуванні та порозумінні з батьками, кризи та шляхи виходу з них.
Але основне - тут про дружбу, взаємодопомогу, важливість підтримки і спілкування. І про те, що багато чого можна змінити, зрозуміти, виправити: навіть ніколи не пізно повернути собі щасливе дитинство і рухатися вперед навіть після поразок і невдач.
СТОРІНКА В ІНСТАГРАМ @ua_book_time
«Запахи чужих домівок», Бонні-С'ю Гічкок
Мені здається книги про Аляску не бувають простими, книги про долі людей, що живуть на Алясці, такі ж суворі, як і клімат тутешніх місць.
Події цієї книги відбуваються незадовго до того, як Аляска стала американським штатом, історія чотирьох підлітків, долі яких з'єднаються на фінальних сторінках.
Простий і легкий текст, але тим часом дуже складні історії персонажів, тут порушені складні питання алкоголізму та агресії в сім'ї, рання вагітність, батьківська безвідповідальність. Тільки не лякайтеся, між цим це прекрасна книга про силу духу, людську доброту та небайдужість.
З одного боку ця дуже затишна книга про світлі спогади та запахи, як пах будинок коли був живий тато, який був запах у дитинства коли батьки не розлучилися і вони дружно жили на судні займаючись виловом лосося, спогади як була щаслива мама і як пахли квіти у їхньому будинку розставлені у пляшки з під віскі.
І в той же момент ця книга кілька разів змушувала мене зморгнути сльози, бо вона холодна і шокує реальністю, про доросле життя й пошук дітей свого острівця спокою в цьому байдужому та жорстокому світі дорослих.
Мені сподобалася книга, а найбільше сподобався добрий фінал, коли є надія, що все вийде, все буде добре.
Для мене ця книжка стала як нейтралізуючий аромат кави, між жорстокими трилерами і книгами, що розчарували, щось добре та з промінчиком світла.
Щиро раджу до прочитання.
Я б навіть хотіла прочитати продовження [якби воно було] про долі головних героїв.
СТОРІНКА В ІНСТАГРАМ @pasichnykvira
«Віднині й довіку», Сара Дессен
Коли я починаю читати легкі романтичні книги, то не ставлю собі жодних очікувань. В більшості випадків всі ці історії доволі солодкі та веселі. Але «Віднині й довіку» Сари Дессен мене приємно здивувала. Вона не лише заволоділа моєю увагою з перших рядків, але й не хотіла відпускати на останніх сторінках🤍
У книзі нам розповідають історію молодої дівчини Луни, яка допомагає свої мамі та хрещеному батькові в організації весіль. Одного дня вона знайомиться з сином їхньої клієнтки – Амброузом, який спочатку сильно її дратує, а після того, як її власна мама наймає його до них на роботу, Луна починає пізнавати його ближче та починає розуміти хлопця. Проблема лише в тому, що дівчина так і не змогла пережити втрату свого колишнього хлопця, тому зовсім не ходить на побачення, і не дає нікому шансу завоювати її прихильність.
Ця історія показує нам, як складно буває людям після трагічних подій, а також переконує, що в житті можна знову стати щасливими та насолоджуватися всім, що на нас чекає в майбутньому.
Читаючи «Віднині й довіку» я ловила себе на думці, що хотіла б переглянути її екранізацію. Тому дуже сподіватимуся, що колись матиму можливість це зробити.
• Бувають моменти, коли треба втручатися, і моменти, коли слід залишити все так, як є. Я добре вивчила різницю між ними. Деякі люди люблять проявляти свій сум на публіці, але більшість хоче поплакати на самоті.
• – Не думаю, що хтось насправді знає, що на них чекає в майбутньому, – відказав Ітан. – Усі ми просто живемо і сподіваємося на краще.
• Іноді забуття когось – це так само боляче, як і памʼять про нього.
• У нашому великому світі стільки речей, про які ми просимо, яких прагнемо і які згадуємо у молитвах. І задовольнити бажання кожного просто неможливо. Але не треба припиняти просити. Якщо ти перестанеш мріяти, то буде нічому здійснюватися.
СТОРІНКА В ІНСТАГРАМ @anasteysha_books
«Іноді таке трапляється з кожною людиною: світ затихає і стає чутним лише власне серце. Потрібно навчитися розпізнавати його голос, бо ніколи не зрозумієш, що воно говорить»…
Беручи цю книгу до рук, моя душа бажала чогось романтичного. Але я отримала значно більшу, глибшу і емоційно насичену історію💔 Ця книга не схожа на інші підліткові романи, які я читала. Вона про важливе і непомітне для людських очей. Про чутливість і переживання головної героїні Анабелль. Це не просто історія кохання. Вона про дорослішання, вміння долати труднощі, не руйнуючи самого себе і про життя у всіх його фарбах. Книга показала мені, наскільки ж важлива підтримка близьких, міцні родинні зв'язки, віра у себе і вміння не губити себе. Що найголовніше, це прислухатися до себе. До свого внутрішнього голосу. До свого серця. Треба вміти просто слухати🎶
Я переживала разом з Анабелль її непросту і заплутану історію.
Анабелль - дівчина, яка здавалося б, мала усе. Велику родину, популярність і модельну кар'єру. Але всередині була ціла буря сумнівів і суперечностей, які руйнували її. Анабелль пережила дуже важкий період у житті, втратила в одну мить усе: друзів, довіру до найрідніших, і правду. Правду, про яку вона боялася говорити. Дівчина замкнула у собі двері до людей і світу, залишившись на одинці із собою. І якби Анабелль не зустріла Оуена, вона так і не зрозуміла б, якою ж самотньою була.
«Оуен вперше простягнув мені руку, пропонуючи не лише її, а й свою дружбу. Рятуючи мене. Я була так самотня, налякана і озлоблена, але Оуен якось зміг зазирнути мені в душу, коли всі інші дивилися в інший бік». Оуен підкорив моє серце! Відвертий, чесний і добрий у душі хлопець, величезний поціновувач музики, який проходить курс «Управління гнівом».
Його стосунки з Анабелль розчулили мене до глибин. Тільки Оуен побачив Анабелль такою, якою вона є насправді. Їхні палкі суперечки щодо музики ну дуже милі, коли я їх читала, на моєму обличчі сяяла усмішка✨️
Кінець дуже щемкий і неймовірно правильний. Врешті Анабелль знайшла спокій і натхнення серед рідних, Оуена і всередині себе самої.
Від усього серця раджу "Просто слухай"-щемку історію,яка не залишила мене байдужою💘
СТОРІНКА В ІНСТАГРАМ @jannei._
«Посібник з убивства для хорошої дівчинки», Голлі Джексон
Імʼя вбивці є, справу закрито. Але чи дійсно саме ця людина зробила злочин?
5 років тому маленьке американське містечко сколихнула новина про вбивство красуні-школярки. Попри відсутність тіла, з особою вбивці проблем не було, адже її однокласника [і хлопця за сумісництвом] було знайдено теж мертвим разом з щиросердним текстовим зізнанням. Роки йдуть, шок потихеньку забувається аж допоки.. старшокласниця Піппа Фіц-Амобі не береться за розкриття секретів цієї справи в межах свого незалежного кваліфікаційного проєкту на тему журналістських розслідувань.
Завдяки своєму запалу та вродженій кмітливості, Піп вдається підмітити ті нюанси, які оминули пильні очі поліціянтів, та витягнути на поверхню не одну таємницю жертви та її потенційних убивць. Але всі ми знаємо, що коли починаєш лізти туди, куди тебе не просять, біди не оминути. Тож чи вдасться Піп знайти справжнього вбивцю? І чи зможе дівчина це зробити без загрози для себе та близьких?
Давненько я не читала детективів і так засумувала за цим вайбом розплутування загадок 😈 Логічно, що це мало б сприяти тому, щоб мій мозок працював в посиленому режимі з вибудовуванням різноманітних теорій, але він під час читання цієї книги вирішив вимкнути цю функцію взагалі, повноцінно довірившись Піппі та слідуючи за неї манівцями, які вели її до фіналу. А він таки зміг мене здивувати! Адже от-от тобі здається, що все – вбивцю [справжнього] знайдено, але попереду чекає ще один шар історії, під яким і ховається правда.
«Посібник…» – це перший роман авторки і маю зазначити, що з дебютом вона впоралася добре! І хоч це перша книга в серії про детективні пригоди Піппи, історію, яку тут описано, можна вважати абсолютно завершеною [тож не бійтеся відкритого фіналу].
P.S. І хоч я й зазначила раніше, дозволю собі повторитися: художнє оформлення – ТОП! Тематичний зріз з відбитком пальця, вкрапленням переписок та сторінок щоденників – це все додає книзі відповідної атмосферності! Тож маєте настрій на детективні історії – welcome 🙌🏻
