Для багатьох із нас повсякденне життя втратило сенс. Високоефективні механізми, які колись полегшували життя, тепер виснажують нас. Шаблони суджень і негативне мислення призводять до розкручування емоційної спіралі. Для декого життя просто втратило свою іскру. 

Коли ми боремося з проблемою чи шкідливою звичкою, то вважаємо, що потрібно бути стійкими, все витримати і докласти більше зусиль. Але коли ми так робимо, то мозок подвоює шаблони мислення, через які  ми і застрягли. На щастя, наука про відчуття дає ключ до розв'язання цієї проблеми.

У книзі «Краще не буває. Нейробіологія відчуттів, або Як повернути собі радість життя» нейробіолог Норман Фарб та клінічний психолог Зіндел Сіґал пояснюють, що мозок має дві мережі: мережу швидкого розв'язання проблем (звички) та сенсорну мережу, яка відповідає за свіжі інсайти. Налаштовуючись на нові та повсякденні відчуття — від відчуття наших ніг на переповненій вулиці до звуку пташиного співу в парку — ми можемо залучати сенсорну мережу. Коли ми відчуваємо стрес або застрягли, варто зробити паузу, щоб помітити і відчути динамічний, живий світ навколо нас і підвищити нашу стійкість, добробут, здоров'я і творчість, де б ми не знаходилися цієї миті.

Чому варто прочитати книжку «Краще не буває. Нейробіологія відчуттів, або Як повернути собі радість життя»?

• Відомий нейробіолог доктор Норман Фарб та клінічний психолог доктор Зіндел Сіґал розповідають, як вирватися з негативних шаблонів, залучаючи свої органи чуття.
• Заснована на десятиліттях наукових досліджень і наповнена простими вправами та практичними ментальними техніками для опанування «чуттєвого пошуку».
• Досліджує силу чуттєвого досвіду, який звільняє нас від рутини та глухих кутів і допомагає успішно справлятися з усіма життєвими викликами.

Цитати:

Про механізм виживання в умовах невизначеності

Завдяки прогресу в медицині й охороні здоров’я за останні десять років рівень дитячої смертності суттєво знизився, а середня тривалість життя відчутно зросла — безпрецедентні показники в історії, які не похитнулися навіть через пандемію. Ми безперешкодно подорожуємо світом, спілкуємося з носіями різних культур та релігій, і — хай там що кажуть наші батьки — одружуємося за покликом серця. Ще ніколи така кількість людей не мала змоги задовольняти базові фізіологічні потреби, долаючи першу сходинку ієрархії Маслоу. То, може, це нидіння — синонім словосполучення «проблеми першого світу», як зараз зневажливо характеризують турботи привілейованих людей, у яких немає справжніх труднощів? А може, всі ті, хто заглухнув, застряг, вичерпав свій заряд, потрапив у безпорадне становище, просто не цінують те, що мають? 

Ми так не думаємо. Це явище більш відоме як «реакція на стрес». Сельє описав механізм виживання в умовах невизначеності, коли ми не певні, чи достатньо у нас ресурсів для підтримки життєдіяльності. Незначні виклики лоскочуть нерви, але коли їх занадто багато, ситуація виходить з-під контролю. Уявіть, що наприкінці тренування вам треба пробігти ще одне коло; а тепер уявіть, що вам кажуть, що попереду ще десять кіл. Замість припливу енергії і бажання пошвидше фінішувати ви опустите руки, бо фінішна лінія здаватиметься недосяжною.

Про геніальність і прорив

Генію потрібна новизна. У геніальності багато таємничих інгредієнтів, але один з них — вміння бачити світ під іншим кутом. Відкриття видатних мислителів нерідко починалися з усвідомлення того, що вони застрягли. Але дивовижні осяяння не трапляються тоді, коли людина працює, не піднімаючи голови. Нас не осяює в миті повного занурення в проблему; прорив стається, коли ми відкидаємо звичний плин думок. І переключаємося не просто на іншу думку, а на чуттєвий досвід.

Про одноманітність рутини

Одноманітність рутини вимотує. Людина питає себе: навіщо робити одне й те саме щодня? Та хіба існує тільки два варіанти: або далі варитися в тому, що набило оскому, або втекти від зобов’язань? Ні, можлива золота середина. Можна і не терпіти, і не тікати, бо й те, і те нас обкрадає. Чому б не придумати свою версію прочісування лісів і узбереж? Податися на пошуки чуттєвої поживи.