«Це місто мого дитинства, моєї любові, мого щастя. Я бачила його різним, але ніколи не думала, що побачу його мертвим».

Здавалося, що це неможливо. Проте місяцями весь світ у прямому ефірі спостерігав, як російська армія знищує Маріуполь. Холод, голод, страх, зруйновані будинки і близькість смерті — усе це стало реальністю мешканців міста після початку блокади. Серед тих, кому довелося пережити цей жах, була і авторка цієї книжки Надія Сухорукова.

Не впасти у відчай Надії вдалося лише завдяки власному щоденнику. День за днем вона фіксувала події у місті, яке повільно перетворювалося на попіл та руїни. Відверто і до болю емоційно, вона показує Маріуполь очима його мешканки. Але насамперед — демонструє силу надії, яку неможливо знищити навіть найпотужнішими бомбами.

Ілюстрації у книжці створені іншим мешканцем Маріуполя — художником-графіком Даніілом Немировським. Це його власна візуальна рефлексія пережитого в Маріуполі.

• Уривки щоденника авторки уже звучали у всьому світі, але у цій книжці відтворена цілісна історія того, що пережили мешканці Маріуполя після вторгнення російської армії у місто.
• Візуальна рефлексія подій створена іншим мешканцем Маріуполя — художником-графіком Даніілом Немировським. У своїх ілюстраціях йому дуже точно вдалося передати атмосферу воєнного міста і відчуття людей, на очах яких руйнують їхній дім.