✅ 10/10 Осінній день 1927 року. Четверо несхожих один на одного людей - покоївка, лялькар, художник і журналіст в один і той же день переживають яскраву сторінку свого життя. Їх долі таємним чином переплітаються з відомими людьми - Марселем Прустом і Морісом Равелем, Гертрудою Стайн, Жозефіною Бейкер та Ернестом Гемінґвеєм. Мінливий, примхливий Париж міжвоєнного періоду вабив до себе всіх, особливо тих, хто щось втратив і мріяв почати нове щасливе життя. Але як важко позбутися привидів минулого. Ця книга потрапила до мене в правильний час. Я її зрозуміла, вона мені відгукнулася. Скалічені життя та зневірені душі - головні герої відкриваються для читача з різних боків і найголовніше - сильні цього світу відкриваються, як прості люди. У кожного свій біль і своя доля. Книга мені нагадала один з найулюбленіших фільмів - «Париж, я люблю тебе». Тому однозначно книга мені припала до душі. Можу сміливо її радити, всім хто любить трохи сумні життєві історії, які змушують замислитись.

Книга, на сторінках якої ви зустрінете Ернеста Гемінґвея, Гертруду Стайн, Марселя Пруста, Жозефіну Бейкер. Більше того, ці легендарні постаті мають зв'язок з нашими головними персонажами? Книга розповідає про один день із життя чотирьох парижан восени 1927 року, проте з відсилками до їхнього минулого. Перед нами постають служниця, вірменський біженець-лялькар, художник та журналіст. Що пов'язує цих людей і яким чином їхні життєві стежки перетинаються? Я очікувала на історію богемного життя, а в результаті отримала покалічені війною душі? У кожного персонажа своє горе, біль, який вони проживають з надією на світле майбутнє. Тому що саме заради цього світлого майбутнього вони опинились в Парижі. Більше всього мене вразила історія життя вірменського біженця. Жахіття, крізь які йому довелося пройти, втікаючи від війни, просто розірвали мою душу і розбили серце? Дуже сумна історія, яка читається на одному подиху. Такого собі роду книга-пазл, який ти по частинках збираєш протягом читання. Щодо фіналу, то мені хотілось більш цілісної картини. Але скажу, що "Паризькі години" - це щось таке, чого я раніше не читала? Оцінка 4/5