У багатьох дорослих слово “математика” викликає якщо не переляк, то нервове напруження. І таке враження, що це ставлення до предмету передається дітям на генному рівні. Чому ж ми боїмося цю, насправді милу і цікаву пані? Давайте розбиратися.
1. Ми завжди остерігаємося всього невідомого, тому його уникаємо.
Це природній інстинкт самозбереження. І чомусь ми цей інстинкт часто переносимо на навчання. Тут спрацьовує “воно таке складне, у мене точно не вийде” - страх невдачі, страх бути смішним перед спільнотою. Це так званий “комплекс відмінника”, який часто дорослі передають дітям.
В даній ситуації міняйте своє ставлення до навчання вашої дитини. Зацікавлюйтесь тим предметом, що вчить дитина і вивчайте його знову разом. Обов'язково! Святкуйте перші вміння дитини, особливо, коли вона сама змогла правильно обчислити чи знайти розв'язання задачі. Ніколи! Не говоріть, що ваша дитина не здібна до математики. Це істинний міф. У 100% обрано не той стиль і темп навчання, який підходить вашій дитині. І тут ви теж можете допомогти, щоб вирівняти ситуацію. У мене син довше думає над розв'язком, ніж інші діти, йому потрібно більше тренувальних вправ, щоб розібратися і зрозуміти. Але якщо на це все дати час і моє терпіння - результат успішний. Тому будьте допитливі і терплячі до навчання дитини.
І ще одне важливе - не виконуйте завдання за дитину! Можливо, ви зекономите свій час зараз, але потім… потім дитина до цього звикне і нізащо не захоче працювати сама.
2. На жаль, ще не скрізь освіта близька до нашого звичайного життя, тобто нам мало показують, як отримані знання застосувати на практиці в житті. А дитині важливо розуміти, що її знання корисні для неї. Отже, треба в цьому допомагати і щоразу показувати, де ми використовуємо в побуті математику. Таких прикладів точно буде багато. Від звичайної решти в магазині до планування бюджету витрат або обрання короткого маршруту тощо.
3. Інколи ми слухаємо пояснення, як робити те чи інше обчислення, а коли виконуємо вправу самостійно - розуміємо, що щось не сходиться, не виходить. І вважаємо, що просто не схильні виконувати ці дії. Насправді, це зовсім не так. Це значить, що ми аналізуємо, оцінюємо, помічаємо відмінності - тобто працює критичне мислення. А це якраз запорука математичного успіху.
Коли виконуєте завдання з математики з дитиною, обговорюйте його. Спілкуйтеся з дитиною мовою запитань. Шукаючи відповіді, дитина сама побудує правильний шлях розв'язання і запам'ятає своє вміння.
4. Коли в нас щось не виходить, ми завжди тривожимося. А в навчанні регулярно щось не виходить і це нормально, ми потихеньку переходимо із зони незнання і невміння в зону впевненого застовування.
Зменшуйте тривожність у навчанні:
- не підганяйте, але зосереджуйте на часі,
- показуйте, як шукати відповіді на запитання,
- дозволяйте виправляти,
- вислуховуйте думку дитини,
- спонукайте до висловлювання не примусом і погрозою, а своєю зацікавленістю: “розкажи, мені цікаво…”, “поясни, мене цього не вчили…”, “цікаво, що ти думаєш з цього приводу…”, “я думаю, може бути так….. на твою думку, я права?” тощо.
5. У математиці всі знання пов'язані. Напевне, як у багатьох інших науках. Просте обчислення у межах 10 забезпечує правильне розв'язання всіх прикладів із будь-яких чисел, розуміння дій і зв'язку компонентів дозволить без помилок знаходити невідоме. Показуйте дитині, як вона застостосовує вже набуті вміння. Так школяр побачить взаємозв'язки, математичні ланцюжки і далі спробує самостійно їх будувати.
Багато залежить від вчителя, але немало залежить і від нас, батьків. Саме ми маємо підтримувати вогник допитливості і оберігати перші успіхи, які неодмінно приведуть до наступних. І ці успіхи не для оголошення на родинному святі, а для того, щоб дитина не боялася рухатися вперед і до нового.
Математика - не тільки про обчислення, а й про наполегливість, рішення і відкриття. Хіба ми можемо обмежити в цьому наших дітей?
Директорка видавництва “Активний Розвиток Талантів”
Наталія Коваль
