Недарма кажуть, що кожна людина вже сама по собі — цілий всесвіт. Я щиро захоплююся людьми, здатними не просто розвивати свій Всесвіт, а й створювати у власній уяві нові світи, зі своєю історією, географією, реаліями повсякдення, власними викликами. Особисто для мене всесвіт «Хронік Місяця» відкрився після пропозиції перекласти цю серію. Увесь наступний тиждень я прокидалася і засинала із Сіндер та її командою, жила їхніми пригодами, страхами, переживаннями; жила, «ковтаючи» книжку за книжкою і розставляючи подумки примітки до майбутнього перекладу… О так, це була сага, яка мусила «заговорити» українською!
Сьогодні я запрошую усіх охочих зазирнути за лаштунки роботи над цим перекладом.
Передусім мені надзвичайно пощастило з тим, що мала перекладати вже завершену сагу: розпочинала роботу над першим томом, вже достеменно знаючи, як розвиватиметься історія, які, здавалося б, випадкові факти та фрази «вистрелять» далі і як їх краще розкрити й передати. Я можу лише уявити титанічну працю Віктора Морозова, що перекладав Гаррі Поттера у міру виходу книжок — перекладав «всліпу», не знаючи, як «заграють» у подальших томах промовисті імена чи якесь закладене «яйце-райце». Водночас варто зазначити, що мій підхід до роботи з персонажами значною мірою спирається на працю пана Морозова, в якого шотландський горянин Геґрід говорить як український горянин з Карпат. Ідеальна ж адаптація, ну! Люблю ґрунтовність.
Маріссі Маєр, авторці «Хронік Місяця», браком ґрунтовності не дорікнути: вона ретельно продумала реальність далекого майбутнього, у якій живуть персонажі, проконсультувалася з фахівцями в різних галузях знань, щоб надати максимальної правдоподібності подіям, які розгортаються на Землі, у відкритому космосі, і навіть на Місяці. Вона давала своїм персонажам промовисті імена, які подарували мені чимало додаткових штрихів до їхніх портретів… Вона навіть звернула увагу на те, що в новинах різних регіонів ці імена називатимуть по-різному — тож Лін Сіндер, що виросла у китайській частині Східної Співдружності (де спершу називають прізвище, а потім ім’я), у французьких новинах перетворилася на Сіндер Лін.
Отже, щоб передати все це українським читачам у всій повноті й багаторівневості, я не просто перечитала всю серію — уклала повний довідник з хронологією, географією, законодавством, словничком імен та рангів, технологіями, культурними алюзіями … такого вичерпного довідника з географії Місячної Держави ви не знайдете навіть в англомовній онлайн-енциклопедії «Хронік»!
Завантажувала я й мапи Місяця, шукаючи на них згадані в тексті орієнтири, щоб краще зрозуміти описувані події й не схибити в їх переданні, роздивлялася світлини сходу Землі над Місяцем, щоб побачити світ принцеси Вінтер її очима; знайшла містечко Фарафра у Сахарі й прокреслила приблизний шлях, що його подолали пустелею Кресс із Торном; перечитала купу сайтів та форумів (для мене, наприклад, стало відкриттям, що прототипом сітківкового дисплею Сіндер стала реальна технологія); простудіювала офіційний форум Марісси Маєр, де читачі з регіонів, до яких вона у своїх текстах відсилає, ті відсилання коментували й вказували на неточності (усе це враховано в перекладі).
Дуже зачепило, наскільки праця над перекладом цієї саги перегукувалася з моєю реальністю. Перекладати під час гібридної війни про гібридну війну, під час пандемії — про пандемію, а в період повномасштабного вторгнення — про повномасштабне вторгнення, під виття сирен, а потім і в дорозі. Останнє і відволікало, і давало можливість тішити себе надією, що й для України все завершиться добре, що й наш Всесвіт теж зрештою врятують.
І, звісно, важливою частиною перекладацької роботи є «конструювання» самих персонажів. Вони мусять мати свої унікальні «голоси» й особливості мовлення, що роблять їх впізнаваними і «живими» — щоб не було як у піратській озвучці початку 2000-х, коли за всіх персонажів говорить один актор із прищепкою на носі. Мені пощастило змалечку знати не лише літературну українську, але й кілька регіональних діалектів — тож я з дитинства знала, НАСКІЛЬКИ несхоже між собою звучать люди, які росли в різних регіонах, різних обставинах і побутових умовах. Щоб така багаторівнева й барвиста історія не перетворилася на нудний переказ, кожен і кожна з команди «Рапунцель» мусили мати свій голос, свої специфічні фразочки і жарти, які відображають їхню особисту історію, повсякденний побут та середовище, у якому вони виховувалися. Знаєте, як інколи буває: бачиш репліку — і в голові на автопілоті генерується її ідеальний переклад… але переклад для сферичної у вакуумі вправи з підручника, там де персонаж геть без контексту. Підручника з англійської мови, де сферичні люди у вакуумі щось там говорять чи розповідають… але ні, персонаж/-ка Х так би ніколи не сказав/-ла! І потім сидиш, пригадуєш все, що знаєш про Х, і крутиш в голові ту фразу, доки ці слова не «зазвучать» його/її голосом.
Найбільше цей контраст мови видно в діалогах підлітків з трохи старомодним, консервативним і підкреслено чемним доктором Ерландом та імператорським радником Торіном — дорослим, стриманим, виваженим дипломатом. Тут навіть схожість імен не давала заплутатися. Мушу визнати, що спершу з появою Торна дуже боялася одним маленьким одруком перетворити його на Торіна (бо попри різне написання англійською, в українській вони відрізняються на одну літеру) — але потім зрозуміла, що це просто неможливо, наскільки по-різному вони «звучать». Марісса Маєр наділила своїх персонажів вельми живою, образною мовою, тож довелося постаратися ці особливості мовлення якнайкраще передати — як пан Морозов з Рубеусом Геґрідом. Серед іншого, я вклала у вуста літнього доктора Ерланда та Мішель Бенуа, бабусі Скарлет, кілька улюблених фразочок моїх власних бабусь.
Ба більше: ті «голоси» повинні розвиватися разом з розвитком персонажів, відповідати їхньому поточному стану свідомості… тож тепер матиму клопіт не запороти приквели, де персонажів потрібно «відкотити» у розвитку сильно назад. Повірте, розвиток там неабиякий! Особливо здивував Карсвелл Торн, бо спершу нестерпно хотілося, щоб Сіндер його десь «загубила», а під кінець вже щиро за нього вболівала… не так вже й часто побачиш таке стрімке зростання особистості!
Бачила, що окремі читачі обурилися через вживанням сленгу — але камон (:Р), це ж підлітки! Ви десь чули, щоб підлітки розмовляти — надто між собою! — суто за підручником? От і я не чула. Ну і, звісно, фемінітиви: вони в українській мові були, є і будуть — і де їх ще вживати, як не у книзі про те, як ДІВЧАТА рятують світ? Так, їхні «принци» їх у цьому підтримують, але на провідних ролях у цій серії саме дівчата. Дуже круто мати сильних жіночих персонажів, якими можна надихатися.
Окрім того, я щиро вірю в освітній потенціал пригодницької літератури, тож у роботі над перекладом намагаюся вживати якомога більше синонімів, відшукую у словниках слова, які не так вже й часто вживаються, щоб ненав’язливо розширювати сферу їх застосування, щоб вони складали словниковий запас молоді (і не тільки), що ці переклади читатиме.
Сподіваюся, що ми з видавництвом «Ранок» видамо всі сиквели й приквели, бо мені подобається всесвіт «Хронік Місяця», і я б хотіла довести цю серію до кінця.
Наостанок хочу подякувати усім, хто поділяє моє захоплення цим всесвітом і чекає на продовження саги. Час від часу (зазвичай, коли анонсується новий том), мене заносить на сторінку видавництва почитати відгуки читачів — і словами не передати, як це надихає, коли моя праця відгукується людям і дає їм можливість проживати історії, які мені свого часу було цікаво прожити самій.
Перкаладачка
Тетяна Євлоєва
