Я спершу розповім, як знайшла собі друга. Це традиційне правило оповідання: заспокоїти читача приємним пейзажем і жвавим діалогом, увести кількох приємних персонажів, а тоді - гоп - і розповісти про отруєння! 🎹 Друг, якого я знайшла був не милою леді, яку відкрекомендувала мама. Це хлопчик! Іноземний! Правду кажучи, він трохи дивний. Але друзі траплялися мені нечасто. Окрім вигаданих. Години моєї самотності заповнював клас уявних дівчаток. Реальна людина мого віку - це було геть надзвичайно. Одного суботнього ранку в жовтні після уроку танців я зайшла до цукерні. Як завжди, трохи почухала вушка Сніголапці. Як завжди, зі мною була Шарлотта. Коли ж мама зрозуміє, що особа, якій вже виповнилося дванадцять, здатна прожити годину без няньки? Жоден із моїх уроків, жодна книжка не розповідала мені, як незначна дрібничка може вплинути на Всесвіт. Якби я того ранку обрала шоколадні цукерки, як зазвичай, а не полуничні льодяники (зі слоїку на вищій полиці, до якого можна дотягнутися лише з допомогою табурета)... І якби Сніголапка обрала іншу мить для нападу на шнурки... І якби дзвоник на дверях не оголошував про прихід покупців (від якого містер Діллон так здивовано не озирнувся)... Ектор Перо, увійшовши у двері, не опинився б у бедламі з розбитого скла й розсипаних солодощів, а ми б не мали причину порозмовляти. 🎹 Тепер до найцікавішого. Одного ранку після одинадцятої я стояла в черзі, чекаючи на урок. На дверях висіла табличка, а над нею ще одна - "ПРОСИМО ЗАЧЕКАТИ". Але ми чекали цілу вічність, а міс Меріенн завзято виступала за пунктуальність. Стоячи спереду, я захотіла показати лідерські якості так, щоб не довелося говорити, тому поставила сумку для танців і штурхнула двері ліктем. А потім прослизнула усередину. Все було так, як і вчора. Окрім одного. Між елегантними ніжками рояля хтось лежав. Ноги, що стирчали з-під спідниць, були короткі, з товстими щиколотками, у плетених панчохах. Стопи лежали під дивними кутами, ніби перед цим хвицалися. Я підійшла ближче й поглянула на обличчя. І відчула, як зала захиталася. Попри неохайний вигляд, я знала, хто це. Хто це була.

Дякую за хорошу роботу, чемні та відповідальні. Книга прийшла швидко, якісь книги чудова. Дитина задоволена книгою (так як книги замовляла на подарунок).

Той, хто вбиває, вже давно мертвий всередині. ⠀ ?«Еґґі Мортон - королева таємниць. Тіло під фортепіано» М.Джоселін від видавництва Ранок - це перша частина в серії книг про дванадцятирічну Еґґі Мортон. ⠀ Ця дівчинку не лякає нічого! Навіть знайдене під фортепіано тіло літньої жінки! ⠀ Що стало причиною її смерті? А точніше - хто? Мотиви є у сестри загиблої, з якою вони були в не найкращих відносинах. Та у доньки, яка напередодні у сварці зі злістю кинула, що бажає матері смерті. ⠀ Але чи може бути все таким очевидним?? ⠀ Авантюрна та творча Еґґі вирішує розібратись в цьому. На допомогу їй прийде новий друг - бельгійський емігрант Ектор. ⠀ ⚜️ Антураж вікторіанського 1902 року та, якщо можна так сказати, певна "класичність" історії робить її подібною до детективів Аґати Крісті. Дитяча версія? ⠀ Вбивцею виявиться той, кого ти й не підозрюєш під час читання. Але, в той же час, не дивуєшся, що саме він виявився злочинцем. Прочитайте, щоб дізнатись, чому.